Нове дослідження Центру Разумкова прокоментувала Лідія Смола, докторка політичних наук.
Лідія Смола: Результати опитування не стали для мене несподіваними. Це дослідження показало кілька речей, які були очевидні через дії Росії. Також ми зрозуміли, що суспільство є неоднорідним, ділиться на певні категорії щодо ставлення до ворога. Якщо в нашій інформаційній бульбашці всі говорять про нашу перемогу, необхідність відновити цілісність України та про бажання притягнути ворога до відповідальності, то є категорія людей, які мають дещо інший погляд на це.
Важливо, що українці не хочуть проводити або бути частиною культурних чи спортивних заходів спільно з росіянами. Це називається «культура відміни». Соціолог культури Паскаль Гілен говорить, що українцям потрібна культура відміни. Бо це є тим етапом деколонізації України, який ще не залишився. Ментальний зв’язок все ще присутній в українцях.
Дуже потішило мене, яким є бачення молоді та як вона реагує на все, що відбувається. Бо коли ми говоримо про молодь, ми говоримо про майбутнє. Ми бачимо, що майбутнє України не хоче примирення.
.jpg)
Українці та їхні родичі в Росії
Лідія Смола: Є кілька нюансів, які стали цікавими для мене в цьому дослідженні. Наприклад, взаємовідносини з родичами в Росії. За різними даними, від 45 до 48% українців мають родичів у Росії.
Українці, які мають родичів в Росії, спочатку намагалися спонукати їх переосмислити правдивість російської пропаганди. Бо росіяни ж не вірили та казали, що війни немає, мирних громадян не вбивають, міста не руйнують. Навпаки, «російська армія проявляє вищий рівень гуманності». Частина українців думала, що вони зможуть якось повпливати на це.
- За опитуванням, 42% розірвали стосунки з родичами через початок повномасштабного вторгнення;
- третина з тих, хто продовжує спілкуватися, обрали «страусову» стратегію. Говорять про все, окрім війни;
- частина звинувачує виключно російську владу, а не суспільство.
Перемовини
Лідія Смола: Було питання щодо переговорів із РФ про досягнення миру. Цю тему потрібно окремо досліджувати. Мені здається, що тут певну роль зіграв телемарафон. Дозволю собі метафору — якщо ліки передозовані, вони перетворюються на отруту. Передозування відбулося у вигляді того, що говорилося «проти нас воюють чмобики», «росіяни тупі, бігають по полях і нічого не розуміють». Насправді ж російська армія не така тупа і слабка. І вони вбивають наших людей. Дисонанс між тим, що казав телевізор і тим, що пізніше виявилося, призвів до гойдалок фрустрації. Бо влада сформувала очікування, але ми бачимо, що відбувається навколо: жертви, кладовища, меморіали.
Влада не чітко пояснює, що будь-які прямі переговори з Росією зараз — це спроба зупинити гангрену, відрізаючи певну частину. Будь-яка зупинка війни зараз, не відкидаючи Росію з нашої території — це тільки час, який ми дамо Росії на передих для того, що вона знову наступила. Для Росії не завоювати Україну — це втрата основи.
.jpg)
