Завантаження ...
Клиника БОГДАНА
мрия

На вихідні варто поїхати у Чернігів!

chernigov.jpg

Невиппадко саме Чернігів принято називати містом легенд. Адже за 1300 років на території сучасного міста їх зібралося чимало. У Чернігові збереглися пам’ятки від дохристиянського періоду до Київської Русі, від козацтва до Другої світової війни, від УРСР до сьогодення. У місті є варіанти для активного відпочинку, дитячих розваг та гастрономічного туризму. Легендами, історіями та переказами поділилися з LIGA.LIfe екскурсоводи Євген Жовтик та Вікторія Ворошилова. За один день складно все побачити, тому спершу треба попіклуватися про те, де заночувати.

Де переночувати в Чернігові

Щоб не повернутися додому з відчуттям "я не повністю побачив місто", залишіться в Чернігові з ночівлею. Є три варіанти житла: готель, хостел та квартира.

Готелі

За даними Booking.com, у Чернігові працюють такі готелі:

  • "Мікс", вул. Кільцева,9. Ціни – від 315 грн/ніч. 
  • "Профспілкова", вул. Шевченка, 105а. Ціни – від 500 грн/ніч.
  • "Уют", вул. Єфремова, 1. Ціни – від 500 грн/ніч.
  • "Україна", просп. Миру, 33. Ціни – від 560 грн/ніч.
  • "Ранчо-клуб", вул. Перша Набережна, 33. Ціни – від 600 грн/ніч.
  • "Золотий берег", вул. Берегова, 30. Ціни – від 663 грн/ніч.
  • "Придеснянський", вул. Шевченка, 99а. Ціни – від 645 грн/ніч.
  • RiverSide, вул. Шевченка, 103а. Ціни – від 1100 грн/ніч.
  • Reikartz, вул. Гетьмана Полуботка, 22. Ціни – від 1380 грн/ніч.

Хостели
 

  • Papa’s, вул. Полуботка, 6. Ціни – від 190 грн/ніч.

  • Hola, вул. Толстого, 147а. Ціни – 200 грн/ніч.

Квартири

За даними Airbnb, подобова оренда квартири – від 535 грн до 3700 грн за ніч, залежно від кількості кімнат та наближеності до центру.

Пам’ятайте, що про житло слід подбати заздалегідь та забронювати його до поїздки. 

Що подивитися

Чернігівський дитинець

В'їжджаючи в місто, вас зустрічає візитівка Чернігова – Катерининська церква. Її історія сягає дохристиянського періоду. Адже на місці сучасної церкви було язичницьке капище на честь однієї з богинь. Після Хрещення Русі побудували дерев’яну церкву, яка не пережила монголо-татарської навали.

Сучасний храм звели у 1715 році на честь подвигу чернігівського полковника і наказного гетьмана Якова Лизогуба та козаків Чернігівського полку під час захоплення фортеці "Азов" у 1696 році.

Протягом своєї історії храм декілька разів переживав пожежі, а після – реконструкції. У 1979-2006 роки у церкві був Музей народно-декоративного мистецтва Чернігівщини. 

"Нині це чинна церква УПЦ з новим іконостасом. Її вважають національним культурним надбанням, адже це приклад архітектури українського (козацького) бароко", – пояснює Євген.Катерининська церква розташована на пагорбі навпроти стародавнього дитинця – оборонного укріплення міста 11-18 століть. Фортеця до наших часів не збереглася. Її ліквідували у 1799 році. 

Макет чернігівської фортеці розташований на початку Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", точніше, на вході в Чернігівський Вал.

"Макет розроблений за найдавнішою збереженою мапою міста, датованою першою половиною 18 століття. Дитинець займав 16 га. Деякі старовинні цеглини можна зустріти і сьогодні. Наприклад, на вулиці Гончій, за Чернігівським Кооперативним технікумом, розташовані гаражі. За часів існування фортеці там була церква. Її цегла збереглася до сьогодні".

Навкруги макету стоять статуї чотирьох визначних постатей в історії Чернігова:

  • Нестор Літописець. У 907 році в "Повісті минулих літ" вперше згадується про існування міста Чернігів.

"Краще сказати, що це перша письмова згадка, яка дійшла до наших днів. Адже у багатьох інших документах того часу є посилання на "Чернігівський літопис", який досі не знайшли історики".

  • Князь Мстислав – перший чернігівський князь, про якого згадують в літописі. За часів правління батька – Володимира Великого – Мстислав отримав землі Тмутаракані (сучасна територія від Керченської затоки до Кавказу), де мав правити під керівництвом князя. 

На території регіону проживало кочове поселення касогів на чолі з князем Редедем. Він викликав Мстислава на бій, запропонувавши йому не чіпати військо, а поборотися між собою за владу.

"Ця битва характеризує Мстислава як людину. По-перше, він не побоявся битися у поєдинку "життя чи смерть". Піддав загрозі себе, але зберіг тисячі життів своїх військових. По-друге, навіть після перемоги він не забрав у дружини Редеді майно та статус, а його дітей охрестив. Існує версія, що один з них став зятем Мстислава".

Після смерті батька Мстислав поборовся за Київський престол з братом Ярославом Мудрим. У 1026 році брати підписали мирну угоду, за якою Мстислав отримав Лівобережжя з центром у Чернігові.

"За словами істориків, Чернігівське князівство було розміром з сучасну Францію. Адже землі сягали Азовського моря, Дону та Оки".

  • Мартин Небаба – перший чернігівський полковник. Після Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького утворилась країна Гетьманщина. Її територію розділили на полки – адміністративно-територіальні військові одиниці. Тобто Мартин Небаба на той час обіймав посаду, яка прирівнювалася до сучасного губернатора. 

"Інформація про цю постать дуже обмежена. Більшість фактів про нього історики дізнались із польських джерел".

  • Лазар Баранович – чернігівський архієпископ другої половини 18 століття та ректор Києво-Могилянської академії. 

"За його часів настав розквіт та відродження Чернігова. Адже після монголо-татарської навали місто було в напівзруйнованому стані. Людських та матеріальних ресурсів на відбудову міста не було".

Так в місті відбудували храми, організували школи при церквах та третю за величиною типографію в Україні. Він хотів відкрити Чернігівський колегіум, але смерть перервала  плани.

Познайомившись з головними героями історії Чернігова, рушайте на прогулянку Валом. На алеї зустрічають 12 гармат – ще один символ міста. Останні чотири великі чавунні гармати пам’ятають часи оборонної фортеці. Саме вони захищали місто від загарбників.

"Після ліквідації чернігівської фортеці гарну зброю вивезли в Київський арсенал, а ці чотири гармати були вже старими та важкими. Тому вони просто лежали на землі. У 1846 році до міста приїхав Тарас Шевченко і написав: "У цитаделі стародавньої фортеці без лафетів лежать три великі фортечні гармати, доволі грубої роботи, без прикрас і написів, до якого часу вони відносяться – невідомо".

За однією з легенд, Петро І подарував гармати місту за мужність, проявлену козаками на війні зі шведами. Проте за більш достовірною версією, тодішній губернатор Чернігова вирішив розвивати туризм в місті. Для цього він мав створити символи Чернігова.

"Губернатор подивився на гармати, які лежали на землі. Замовив для них лафети на Київському арсеналі та поставив їх на місці фортеці. Поруч зробив алею. Це місце настільки сподобалося місцевим та туристам, що губернатор наказав знайти ще декілька старих гармат. Зброю шукали в усій губернії. Так їх назбиралось 12", – розповідає Вікторія.

Цікавий факт: якщо приїжджий кавалер запрошував чернігівську дівчину на побачення, а вона не хотіла туди йти, то пропонувала зустрітися біля 13 гармати. Це своєрідна альтернатива українського гарбуза.

"Насправді 13 гармата існує. Ба більше, вона також стоїть на Валу. Проте не на алеї, а в Історичному музеї. Хто знає, може на вас чекає дівчина саме там?".

Прогулюючись алеєю, озирайтеся навкруги. Дорогою до наступної локації можете побачити краєвид на Десну, пам’ятник Тарасу Шевченку та найстарішу в Україні вишню-антипку, якій понад 100 років.

Будинок Чернігівської полкової канцелярії побудований у 1690-х роках. В народі будівлю прозвали – Дім Якова Лизогуба (перший власник) або Дім Івана Мазепи (другий власник). Тільки у 18 столітті там відкрили канцелярію, а згодом архів, який працює досі.

Найцікавіше в цій локації – історія забороненого кохання Івана Мазепи та його похресниці Мотрі Кочубей. За легендою, батьки не хотіли віддавати Мотрю заміж за гетьмана. Тому він її переховував в цьому будинку, разом зі своїми скарбами. 

За кохання до свого хрещеного мати прокляла дівчину. Тепер привид Мотрі блукає вздовж Валу та просить людей похрестити її.

Наступна локація – Спасо-Преображенський собор, який вважають найдревнішим нині чинним собором. Будувати його розпочали за часів князя Мстислава, близько 1030 року, а закінчили за часів князя Святослава, сина Ярослава Мудрого. За однією з версій, Мстислава поховали в лівій прибудові собору.

Під час монголо-татарської навали храм частково руйнували. Проте за ініціативи Лазаря Барановича, у 60 роки 17 століття собор реставрували. У 1750 році сталася велика пожежа, яка пошкодила колони храму та іконостас. Нинішнього вигляду собор набув після відбудови у 19 столітті.

"Існує версія, що у Спаському соборі раніше працювала обсерваторія. Точно довести цей факт неможливо через збитки під час пожежі".

Поруч є інший храм – Борисоглібський собор. Приблизна дата будівництва – 1123 рік. За свою історію собор декілька разів руйнували та відбудовували. Він виконував роль монастиря, усипальниці, домініканського костелу, православного собору, а нині – музею.

Всередині є кілька експозицій: капітелі з язичницькими богами, побут часів Київської Русі, залишки фундаменту древнього храму, церковне приладдя козацького періоду та оригінали ікон з іконостаса Собору Різдва Богородиці з міста Козельця.

Візитівка музею – царські ворота, які подорожують виставками всього світу.

"Коли колегіум розширювали та будували церкву, вирили котлован. Там знайшли срібного язичницького ідола з золотими вусами. Це доводить, що на місці храму було язичницьке капище". 

Іван Мазепа надіслав ідола в Аугсбург (Баварія). Місцеві майстри переплавили його в царські ворота, на яких зображений герб гетьмана.

"Собор Бориса та Гліба – доказ того, що декілька років християнство та язичництво існували разом. Зокрема на соборі зображена язичницька химера Симаргл, яку теж вважають символом міста. Симаргл – покровитель усіх стихій. Його задача – охороняти дерево життя, у якого корінь – світ мертвих, крона – світ богів, а стовбур – світ живих", – пояснює Євген.

Поруч стоїть Чернігівський колегіум – один з найстаріших освітніх закладів в Лівобережній Україні. Його заснували за ініціативи Лазаря Барановича та Іоана Максимовича, за підтримки гетьмана Івана Мазепи у 1700 році.

"Козацька старшина та духовенство вирішили дати людям шанс на краще життя коштом організації освітянських осередків. Духовенство виділило приміщення Борисоглібського монастиря. На гроші козацької старшини найняли вчителів високого рівня. У результаті всі охочі могли пройти безкоштовне навчання. Випускники згодом працювали приватними вчителями або в полковій канцелярії".

Наразі там працює музей, де відтворений навчальний клас 18 століття.

На Валу розташовані колишні чоловіча та жіноча гімназії. Нині це Чернігівський обласний художній музей ім. Г. Галагана та  Чернігівський обласний історичний музей імені В. Тарновського. В обидва заклади можна потрапити. В Художньому музеї зібрані приклади західноєвропейського живопису 17-18 століть та українських корифеїв 20 століття. В Історичному – артефакти з дохристиянської ери до сьогодні.

"В Історичному музеї збереглися нагородний хрест та шабля Якова Лизогуба та княжа срібна чаша, яку директор Лувру декілька разів хотів викупити. Проте працівники музею відмовились. Тому що багато експонатів, які знайшли під час розкопок, вивезли у Москву". 

Сквер Богдана Хмельницького 

Неподалік від Чернігівського дитинцю розташований сквер Богдана Хмельницького. Цікаво, що посеред парку стоїть пам’ятник Хмельницькому, який до 2017 року дивився "в бік Москви". Під час реконструкції скверу гетьмана повернули обличчям до Києва.

Також у сквері є храм Святої Параскеви П’ятницької або П’ятницька церква, побудована в кінці 12 – початку 13 століття за кошти купців. Адже на місці сучасного скверу була ринкова площа. За свою історію храм декілька разів кардинально перебудовували. Під час Другої світової війни храм згорів через гранату окупантів.

У післявоєнний час його відбудували в стилі давньоруської архітектури. Наразі у церкві проходять служби, а місцеві та туристи приходять до будівлі, щоб загадати найзаповітніше біля "каменю бажань" в її стіні.

За П’ятницькою церквою розташовані задній вхід в Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Шевченка та Центральна площа міста.

Болдині гори

Ще один багатий історичними пам’ятками район – парк Болдині гори. У дохристиянський період там були язичницькі капища. Також на горі зберігся курганний некрополь 10-11 століть, який складається з близько 200 поховань. 

"Це унікальне місце, адже зазвичай, коли місто розросталось, то кладовище зрівнювали з землею та зводили на них нові райони. Проте ці кургани збереглися до сьогодні". 

Цікавий факт: Під час розкопок в одному з курганів знайшли військове спорядження: шолом, кольчугу, меч, збрую. Вони були за розміром більше стандартних. За легендою, в кургані похований богатир Ілля Муромець. 

Головна принада гори – Антонієві печери. Це комплекс печер, побудований засновником Києво-Печерської лаври Антонієм Печерським у 1069 році. 

Всередині розташовані келії ченців, гробниця з кістками померлих за часів монголо-татарської навали та підземні церкви. Зокрема, церкву преподобного Феодосія Тотемського вважають найвищим підземним храмом Лівобережної України.

"У печерах – гарна акустика, завдяки якій в 19 столітті в храмі проводили службу. Сучасний вигляд печер – результат перебудови 18-19 століть", – розповідає Вікторія.

До кінця невідомо, яка повна протяжність печер. За деякими припущеннями, підземні ходи пролягають під всім містом та ведуть аж до Києво-Печерської лаври та смт Любеч, де народився Антоній Печерський. Детальніше про містечко – за посиланням.

Поруч із входом в печери розташована Іллінська церква, побудована наприкінці 11 – початку 12 століття. Після монголо-татарської навали храм пошкодили, а у 1649 році відбудували у стилі козацького бароко. На початку 20 століття біля церкви звели дзвіницю, яка збереглася понині.

Церква закрита для відвідувачів, на відміну від печер.

Навколо печер можна побачити хаотичне кладовище. На деяких похованнях не видно навіть ім’я та прізвища. За словами екскурсоводів, там поховані ченці та померлі в часи Другої світової війни.

З видатних постатей, похованих на Болдиних горах, – Михайло Коцюбинський та його дружина.

Антонієві печери та Іллінська церква – частина ансамблю Троїцько-Іллінського монастиря. Неподалік печер розташований Свято-Троїцький собор, побудований за ініціативи Лазаря Барановського у 1695 році.

Як і більшість храмів Чернігова, Троїцький монастир зазнав багато реставрацій та перебудов. Проте у 80-х роках 20 століття відновили первісний вигляд храму 17 століття.

Вхід на територію храму вільний. Можна зайти всередину собору, а також піднятися на дзвіницю – звідти відкривається панорама на місто.

Курган Чорна могила

Чорна могила – найбільший курган в Чернігові. За однією з легенд, це поховання князя Чорного – засновника Чернігова. Саме на його честь назвали місто.

Під час розкопок археологи знайшли кістки, зброю, знаряддя праці, побутові предмети, монети, шоломи, кольчуги та прикраси.

Неподалік кургану розташований ще один храм 11 століття – Єлецький монастир. За легендою, його заснував князь Святослав Ярославич, у зв’язку з появою на одній з ялин в цій місцевості ікони Божої Матері. Це сталося третього лютого 1060 року.

Монастир назвали Єлецьким від руського слова "єль" – ялина, на якій висіла ікона.

Його руйнували, передавали греко-католицькій церкві, перебудовували в стилі козацького бароко та закривали. Після проголошення незалежності України територія стала Свято-Успенським Єлецьким жіночим монастирем з головним храмом Успіння Богородиці. Також на території монастиря розташована усипальниця Якова Лизогуба.

За 10 хв ходьби від монастиря розташований Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського

"Якщо хочете побути в атмосфері 19 століття, завітайте в садибу Коцюбинського. Це не просто музей родини письменника з робочим кабінетом, кухнею та спальнями, але й доглянутий сад та веранда з відомим чернігівським мереживом. На веранді можна випити чаю та подивитися на місто без сучасних хмарочосів", – радить Євген.

У заповіднику проводять літературні читання, майстер-класи тощо.

Чернігівське мереживо

Однією з ключових пам’яток міста є зразки житлової архітектури, прикрашені дерев’яним мереживом. Різьблені візерунки на віконницях, дверях, стріхах прикрашають близько 200 приватних будинків міста.

У 2018 році група чернігівців створили онлайн-музей "Дерев’яне мереживо Чернігова" – сукупність пішохідних маршрутів збереженими будинками з мереживом. З 2019 року проєкт займається відновленням мережива на старовинних будинках.

Серед популярних прикладів чернігівського мережива: Будинок МитькевичаШамбона та Спановського

Фото, відео та детальні маршрути ви знайдете в онлайн-музеї.

Відео: Youtube-канал "Дерев'яне мереживо Чернігова"

Красний міст

Одна з популярних локацій міста – Красний міст через річку Стрижень. Назва походить від слова "красивий", а не "червоний".

З Красним мостом пов’язана легенда про чернігівського упиря Василя Дуніна-Борковського. Він був чернігівським полковником, згодом – генеральним обозним. Його поховали в усипальниці на території Єлецького монастиря.

Після його смерті в місті почали зникати люди. Місцеві знаходили лише знекровлені тіла. Усі підозри впали на Дуніна-Борковського, який нещодавно помер. 

"Люди побачили, що ночами з воріт Єлецького монастиря вилітає Дунін-Борковський на чорній колісниці, запряженій чорними конями. Несеться до своєї садиби в районі сучасної Бобровиці на місці військової частини. Він прогулювався своїми володіннями, а з першими криками півнів повертався до усипальні".

Жителі міста зібрали процесію на чолі з архієпископом Іоаном Максимовичем. Пішли зустрічати колісницю на Красний міст. Побачили її, прочитали молитву, після якої вона зникла. 

"На ранок чернігівці пішли в монастир та викопали труну. У домовині лежав полковник, ніби живий, з рожевими щоками та трубкою в зубах. Вони зробили кіл, проткнули йому груди і поховали в його садибі. Вважають, що вночі після поховання була гроза та злива. Могилу та садибу змило. З того часу в місті стало все добре. Під час розкопок його могилу так і не знайшли". 

На березі Стрижня розташований сквер з краєвидом на Церкву Михаїла і Федора (1806) та Військовий шпиталь.

"Будівля шпиталю – це колишній будинок гетьмана Полуботка. Цю землю отримав його дід як козацький старшина. Поруч вирили озера, а біля мосту поставили млин. Згодом в будівлі відкрили семінарію, а ще пізніше – шпиталь".

Від Красного моста рушайте на пляж "Золотий берег" на річці Десна. Там можна відпочити, перекусити та зупинитися на ночівлю в однойменному готелі. 

З пляжу прямуйте центральною дорогою до Міського саду, розташованого в межах історичної місцевості Кордовки. В парку є місця для відпочинку на природі та пікніків, конюшні з опцією прогулянок верхи, атракціони центрального парку культури та відпочинку, ресторани та кафе.

Відпочивши, завітайте до останнього пункту – садиби Григорія Глібова.

"Садиба побудована наприкінці 19 столітті в неоготичному стилі. Її власником був ексцентричний поміщик та політичний діяч Григорій Глібов. За переказами, він був ще тим законодавцем моди: одягався яскраво, наприклад, носив високе взуття та широкі капелюхи в стилі мушкетерів".

За життя Глібова біля палацу був великий парк. Проте до наших днів збереглася лише липова алея. Всередину вхід заборонений, тому що там працює Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН України.

Де смачно поїсти в Чернігові

Легенди та перекази – лише духовне насичення, а як щодо гастрономічного? В Чернігові працює ряд кав’ярень, кондитерських та ресторанів з помірними цінами та смачною кухнею. 

Більшість із них розташовані в пішій доступності до центральної площі міста.

За даними ресурсу Chernihiv Travel, в Чернігові слід відвідати такі заклади харчування:

Ресторани та кафе
 

  • Home cafe "El Сад", вул. Шевченка, 59;

  • Georgia, просп. Миру, 49;

  • Pasta Basta, просп. Миру, 21;

  • RiverSide, вул. Шевченка, 105;

  • SUSHI STUDIO, вул. Реміснича, 28;

  • LA STORIA, вул. Серьожнікова, 2;

  • "Велюров", просп. Миру, 17;

  • "Предслава", вул. П’ятницька, 15;

  • "Хряк", вул. Київська,12;

  • "Буба", просп. Миру, 21;

  • Варенична "Балувана Галя", просп. Миру, 21;

  • "Цапа", вул. Коцюбинського, 53.

Кав’ярні та кондитерські
 

  • "Акцент", вул. Серьожнікова, 6-2;

  • Чайхана KOVER, вул. П’ятницька, 5;

  • "Права кава", вул. Серьожнікова, 10;

  • "Кавоманія", просп. Миру, 22;

  • "Відьмацька кава", перехрестя вулиць П'ятницької, 9 та Коцюбинського, 66;

  • Feliz Chernigov, вул. Старомиколаївська, 19;

  • "Шарлотка", просп. Миру, 21;

  • "Абажур", просп. Миру, 19;

  • "Фотель", вул. Серьожнікова, 1.

Бари та паби
 

  • Moshi bar, вул. Гетьмана Полуботка, 6;

  • Robata, просп. Миру, 21;

  • Rusty Amber, просп. Миру, 19;

  • Zivot A Pivo, вул. Гетьмана Полуботка, 22;

  • Orangery Cafe Lounge, просп. Миру, 24;

  • Orange bar, вул. П'ятницька, 50.

Активний відпочинок

Для поціновувачів активного відпочинку є варіанти дозвілля:

  • Екстремальний картинг на картодромі, вул. Квітнева, 21.

  • Подорож Десною на плотах. Деталі – за посиланням.

  • Поїздка на катамаранах річкою Стрижень, вул. Волонтерів, 1.

  • Військово-спортивні ігри в Лазертаг клуб "Сектор 0,74". Детальна інформація – за посиланням.

  • Пейнтбол від клубів STALKER та "Арсенал". 

  • Стрибки роуп-джампінг з пішохідного мосту, вул. Перша Набережна, 11а.

  • Гребля на човнах "Дракон" Десною. Деталі – за посиланням.

  • Сплав Десною на байдарках. Все про подорож – за посиланням.

  • Стрибки з парашутом в районі Півці. Деталі – за посиланням.

У ТЦ "Рояль" працює парк розваг Kinder City з роледромом, аерохокеєм, гірками та дитячими атракціонами. У  ТРЦ HOLLYWOOD – парк розваг "Планета" з батутними аренами, скеледромом, надувними лабіринтами та басейнами з кульками. 

Якщо хочете придбати сувеніри на згадку про подорож у Чернігів, завітайте в магазин "Зелена лавка". Там представлені хенд-мейд сувеніри майстрів Чернігівщини з символіками міста легенд.

Альона Низовець

журналістка LIGA.Life

Мебли для родины