Завантаження ...

«Шлях України – до самої України» - Володимир Удовиченко

Це інтерв'ю з депутатом Київської обласної ради, головою міської організації «Громадська рада з розвитку міста Славутич» Володимиром Удовиченко було записано 23 серпня, в День Національного Прапора України, напередодні Дня Незалежності України. На початку розмови з Володимиром Петровичем...

 
Це інтерв'ю з депутатом Київської обласної ради, головою міської організації «Громадська рада з розвитку міста Славутич» Володимиром Удовиченко було записано 23 серпня, в День Національного Прапора України, напередодні Дня Незалежності України. На початку розмови з Володимиром Петровичем я не міг не торкнутися подій 26-річної давності – прийняття народними депутатами Акта про незалежність України.

– Володимире Петровичу, що ви, міський голова, відчули, почувши це рішення? Які почуття і думки охопили вас у той доленосний час 1991 року?

– Почуттів і думок було багато. Ми до цього йшли. Для мене це була ціла епоха. Нарешті здійснилося і можна було стверджувати: Україна є! Держава є, а що далі ? Питання дуже актуальне і глобальне. Я очолював місто Славутич і мені треба було знайти місце Славутича в загальній концепції розвитку нової держави, в новій системі державного управління з місцевим самоврядуванням. Треба сказати, найбільш демократичний та ефективний закон про місцеве самоврядування був прийнятий у 1992 році, але, на жаль, надалі ми від нього відійшли. Все це було дуже важко, тому що раніше все залежало від центру, і управління було з центру, який на той момент припиняв діяти. Все переносилось на рівень України, а разом і всі існуючі й нові проблеми, які виникали. Все це треба було прогнозувати, що я й робив. В цій системі треба було утримати Славутич, не зупиняти його розвиток, добудовувати та якимось чином в складній ситуації розвивати місто далі.

Сьогодні знаходимо підтвердження тому, що дороги розвитку, які вибирали славутичани, рухаючись вперед разом із міською владою, виявилися ефективними, оптимальними і, не дивлячись ні на що, результативними. Ми до сьогоднішнього дня не тільки зберегли Славутич, а й розвиваємо його інфраструктуру. Вона сьогодні – високого рівня, особливо в сфері розвитку підростаючого покоління. Але цей нелегкий шлях перших років нам, Славутичу, треба було пройти, як проходила їх і вся Україна. Звичайно, 26 років з точки зору історії – дуже малий відрізок часу, за який ми пережили великі соціальні, політичні, екологічні, економічні потрясіння. Не дивлячись на це, Україна – є! Сьогодні ми відзначаємо 26-у річницю незалежної і суверенної України.

Сьогодні ми чесно визнаємо, що є багато проблем у всіх сферах життєдіяльності, а саме: в медицині, соціальній сфері (мінімальна заробітна плата і пенсії), дороги, транспорт й таке інше. Так, можна зазначити, що проходило зростання мінімальної заробітної плати і пенсій, але це все – такий мізе, порівняно з ростом цін! Прикро, що Україна з такими величезними ресурсами на 2-му році своєї незалежності не має високого рівня життя населення і в своєму розвитку, за всіма соціальними дослідженнями і рейтингами, займає місце в нижній частині таблиці як серед європейських країн, так і світу в цілому. Це треба проаналізувати, зрозуміти і зробити висновки. Важливо зрозуміти (і я в цьому глибоко переконаний!), що, по-перше, треба знайти суть цієї загальної кризи, а по-друге – що в ній шукати рішення наших проблем. Суть загальної кризи знаходитися не в області нашого розвитку, а, на мою думку, в сфері відносин. Згадаймо просту філософію, яка знайшла своє відображення в Кодексі етики Славутича «Все починається, відбувається і закінчується в сфері людських взаємин і відносин».

Криза людських відносин є головним, що створює нам всі проблеми, і саме в цій сфері ми повинні шукати відповіді через об’єднання нації, через об’єднання народу, об’єднання зусиль навколо створення України, як записано в Конституції – держави демократичної, правової, соціальної, незалежної і суверенної. Реалізувати все це, зрозумівши, що рівень і якість життя є визначальним критерієм.

– Володимир Петрович, у статті «Лідерство – ефективна складова соціально-економічного розвитку територій» (газета «Теледень – Славутич» від 15.05.2017) ви сформулювали філософські роздуми про те, чому необхідно говорити не просто про економічно-фінансову кризу, а кризу більш істотну, а саме: кризу суспільних відносин в найширшому розумінні цього терміну. І далі ви, говорячи про побудову соціально орієнтованої держави, подолання корупції, захист своєї Батьківщини, відстоювання своїх прав на життя згідно з цивілізованими світовими стандартами, відзначаєте, що ефективним інструментом у цій роботі має стати децентралізація державного управління і кадрова політика в органах місцевого самоврядування. Чому ви виділяєте цю проблему як основну?

– Я вже сказав, що ця проблема актуальна й сьогодні. Це підтверджує і практика, і час. Є і були, і я їх намагався вирішувати, поточні проблеми. Одночасно ж, вирішуючи стратегічні завдання, я стикався з проблемами, головною серед яких була криза суспільних відносин. Долаючи основну кризу, працюючи на стратегію, був створений Стратегічний план розвитку Славутича до 2020 року. Ми багато зробили, виконуючи його, але одночасно цей план об’єднував славутичан – жителів 49-х національностей і народностей, показував їм, що славутичани можуть зробити, не дивлячись на всі складнощі. Мені в ці святкові дні хочеться привітати всіх жителів міста з Днем Національного Прапора та з Днем Незалежності України.

Підхожу до розуміння свята прапора як до філософського поняття, що об’єднує громадян. Маленький, гордий Славутицький прапор об’єднав всю Славутицьку громаду. Потім з’явилися ще об’єднуючі символи – гімн, Статут Славутича, «Стратегія розвитку Славутича», Кодекс етики, Білий Ангел Славутича, які допомогли нам, славутичанам, пережити наш важкий час. Ми змогли пережити навіть зупинку Чорнобильської атомної електростанції, втрату робочих місць, зупинку виробництва. Важко уявити, що ми з вами пережили, але ми це зробили і в той же час залишилися єдиною територіальною громадою. Ми можемо з гордістю стверджувати, що Славутич сьогодні – сучасне європейське місто України, в якому жодна нація, жодна народність ніколи не була і ніколи не буде приниженою.

Сьогодні дуже необхідно зрозуміти і зберегти важливість значення суспільних відносин з урахуванням вищезазначених критеріїв. І на основі цього я підходжу до розуміння національної ідеї для України. Після тривалих роздумів, вивчаючи різні приклади, аналізуючи розвиток міста Славутич, я прийшов до філософської думки, що національною ідеєю для України має стати Українська Державність, тобто створення держави ефективної і яка б служила для ВСЬОГО суспільства України, в яку б ми вірили і яка б стала основою для досягнення високих стандартів рівня життя українців.

Ця національна ідея об’єднає нас у прагненні створити правову державу, з правами і свободами для ВСІХ наших громадян, демократичне суспільство із соціально-ринковою орієнтацією економіки, суверенну й незалежну державу. Причому я підкреслюю, що просто оголошення про створення вільної незалежної держави ще не означає, що так воно і буде. Треба навчитися захищати свою свободу і незалежність. Сьогодні світ настільки складний, що ти можеш втрачати незалежність кожну мить, і тому поняття незалежності є складним і комплексним. Шлях нинішньої України – до України, яку ми омріяли, де людина буде мати всі права і рівні можливості якості та рівня життя – довгий і важкий.

Інтерв’ю провели Вадим ІВКИН та Людмила ЛЮБИВА

 

мрия