23 Травня 2014
1588
Корупція у системі державних закупівель, як і в будь-якій іншій сфері, що пов’язана з реалізацією владних повноважень, розподілом чи перерозподілом матеріальних ресурсів або грошових коштів, явище не нове і навіть не загальнонаціональне.
Це явище в системі державних закупівель призводить до колосальних втрат та збитків для будь-якої країни. Відповідно, маємо фінансові втрати як наслідки укладання угод на невигідних для держави та суспільства умовах.
В основі таких угод лежить штучне завищення закупівельних цін на товари, роботи і послуги в порівнянні з їх поточним ринковим рівнем. Причинами завищення цін при укладанні таких угод постачальником можуть бути понесення ним додаткових витрат, пов’язаних з участю у тендері, або система так званих «відкатів» (грошова сума, котра, як правило, обчислюється у відсотках до очікуваної вартості закупівлі), які отримує чиновник, наділений певним колом владних повноважень, що дозволяє йому впливати на результати тендеру та визначати переможця.
Період правління Віктора Януковича ознаменувався великою кількістю корупційних скандалів, пов’язаних з державними закупівлями.
Дорогі підручники Табачника, неякісні ліки Багатирьової, швидкісні «Хюндаї», які постійно ламались , інвестор-лижник LNG-терміналу та інші. Але справжнім символом корупційного нахабства минулої влади стали «ВИШКИ БОЙКА». За даними експертів та журналістів, підставні британська та латвійська фірми, що виграли тендери на поставку вишок, завищили їхню реальну вартість на 150 та 180 мільйонів доларів.
Колосальні втрати несе державний бюджет через фактично неконтрольовану та налагоджену систему корупції у сфері державних закупівель.
Згідно з минулорічним дослідженням Індексу сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI), рейтинг України за рівнем корумпованості залишився практично незмінним – 25 балів зі 100 можливих. Таким чином, країна посіла 144 місце серед 177 держав, охоплених дослідженням. Україна стабільно залишається у групі «підвищеного ризику» разом з Камеруном, Іраном, Нігерією, Центральною Африканською Республікою та Папуа Новою Гвінеєю.
За останні роки акцентовано багато уваги на корупційних схемах, що існували у сфері державних закупівель на вищому рівні. Тобто, закупівлі, які проводили міністерства, державні комітети, державні підприємства, ставали предметом детального аналізу та розголосу з боку громадськості та ЗМІ, але фактично ніхто не звертав уваги на державні закупівлі, які проводять місцеві органи влади та комунальні підприємства малих міст.
Де більше корупції – у Києві чи в регіонах?
Насправді, кількість чиновників та керівників місцевих комунальних підприємств у селах, селищах, містах і районах України більша за кількість керівників державних підприємств, міністерств та відомств. Відповідно, при певному рівні корупції в державі, питома вага корупціонерів на місцях переважає кількість таких в органах влади вищого рівня. Відповідно, і корупцію на місцях шукати повинно бути цікавіше.
Для того, щоб з’ясувати ситуацію з закупівлями на місцевому рівні, я вибрав шість районних центрів Київської області, а саме: міста Фастів, Переяслав-Хмельницький, Сквиру, Тетіїв, Білу Церкву, Славутич та селище Володарка. Усі ці населені пункти утримують за рахунок власного бюджету дошкільні заклади освіти та, відповідно, проводять закупівлю продуктів для організації гарячого харчування дошкільнят.
На всі вищезазначені органи місцевої влади мною було надіслано однакові запити з проханням надати інформацію про ціни, за якими проводилась закупівля визначеного мною вибіркового переліку харчів (кефір, сметана, свинина, яловичина, рибні морепродукти, гречка, рис, картопля, буряк, сир твердий, сир кисломолочний, макаронні вироби, кури (тушки), кури (філе) у 2013 році.
Варто відзначити, що шість місцевих рад надали відповіді на запити вчасно і в повному обсязі, проте Сквирська міська рада єдина не надала запитуваної інформації.
Перейдемо до аналізу отриманої статистики. Так, за інформацією що надали місцеві ради, вартість витрат на харчування однієї дитини дорівнює:
При цьому батьки в середньому оплачують до 50% вартості харчування:
З відомостей, зазначених у таблицях, ми бачимо, що в місті Фастів на харчування однієї дитини в день витрачають утричі більше бюджетних грошей, ніж, наприклад, у селищі Володарка чи місті Переяслав-Хмельницький. Виходячи з бюджетних витрат на харчування, вбачається, що найкраще дітей повинні начебто харчувати у містах Славутич, Фастів та Біла Церква. Проте, як з’ясувалось, у містах з малими витратами на харчування дітей у дошкільних закладах батьки додатково доносять у дитсадки окремі продукти харчування, зокрема, картоплю (Володарка, Переяслав Хмельницький), буряк, моркву, гарбуз, вишні, виноград, яблука, кизил, полуниця, сливи, абрикоси, сухофрукти (Переяслав-Хмельницький). Звідси випливає, що в підсумку раціон дітей у містах з найнижчим фінансуванням може бути навіть кращим за раціон у містах з достатнім фінансуванням.
Але тут варто зазначити, що відповідно до ст.35 Закону України «Про дошкільну освіту», батьки можуть вносити до 50% оплати за харчування дитини в дитячому садочку. Таким чином, місцеві ради, які додатково збирають окремі продукти харчування з батьків, можуть порушувати вищезазначену норму закону у випадку, якщо питома вага продуктів харчування, що потрапляють на стіл дитини за рахунок батьків, перевищує 50 % від загальної вартості харчування.
Що почому?
А зараз проаналізуємо самі ціни, за якими місцеві ради Київщини закуповують харчі. Я отримав офіційну відповідь від Державної інспекції України з контролю за цінами з результатами моніторингу середніх роздрібних цін у Київській області за 2013 рік, а також скористався матеріалами офіційних сайтів Міністерства економічного розвитку та інфраструктури та Державної служби статистики. Тобто є чіткі і офіційні цифри для порівняння.
1. Розпочнемо з морепродуктів. Як правило, місцеві ради закуповують для харчування дітей рибу «ХЕК». При середніх цінах на такий продукт у 2013 році – 24 грн./кг., більшість міських рад закуповували рибну продукцію за цінами значно вищими. Так найбільшу ціну сплачувала Володарська селищна рада (35 грн./кг.) та Славутицька міська рада (32 грн./кг), і тільки одна – Фастівська міська рада закуповувала морепродукти у 2013 році, за цінами, які дорівнювали ринковим роздрібним цінам, що діяли на той момент (19 – 21 грн./кг).
МОРЕПРОДУКТИ
Середні роздрібні ціни на сметану в 2013 році на Київщині коливались у межах 24 грн./літр. З отриманих даних видно, що єдина – Славутицька міська рада закуповувала сметану за цінами, значно вищими середніх (31 грн./літр), Переяслав-Хмельницька міська рада не проводила закупівлю цього продукту , а всі інші місцеві ради проводили закупівлі за помірними цінами.
СМЕТАНА
2. М’ясо – один з основних продуктів які закуповують місцеві ради, і це не дивно, адже щоденно в раціоні дитини за визначеними державою нормами повинен бути присутній цей продукт. Чотири місцевих ради закуповували у 2013 році свинину за цінами, що перевищували середні по Київській області, і тільки дві (Володарка, Фастів) закуповували цей продукт за реальними ринковими роздрібними цінами.
СВИНИНА
3. М’ясо птиці закуповували не всі місцеві ради, що потрапили в поле зору мого моніторингу. Середні ціни на філе курятини в 2013 році коливались в межах 35-40 грн./кг. Відповідно тільки одна місцева рада (Володарка) суттєво перевищила закупівельну ціну, адже проводила закупівлю цього продукту за 45 грн./кг.
ФІЛЕ КУРЯТИНИ
4. При середній ціні на гречку в 2013 році 7,50 грн./кг, всі місцеві ради проводили закупівлю цього продукту за завищеними цінами. Найбільшу ціну оплатив Білоцерківський бюджет – 12 грн./кг.
ГРЕЧКА
5. Макаронні вироби в Київській області мали середню ціну в межах 6,50 грн./кг. Проте дві міські ради (Фастів, Славутич) проводили закупівлю цього продукту за значно вищими цінами.
МАКАРОНИ
6. Щодо ціни на картоплю, то я навіть не буду порівнювати з мінімальними по області, адже статистика тут неоднозначна. Просто варто звернути увагу на той факт, що в той час коли наприклад Фастівська влада закуповувала картоплю по ціні 1,47 грн./кг, міста Переяслав-Хмельницький та Славутич проводили закупівлю за цінами в двічі більшими – 2,40 грн./кг., та 3,21 грн./кг., відповідно.
КАРТОПЛЯ
Окремо хочу зупинитись на позиції керівництва Сквирської міської ради. Для чиновників цього міста стало неможливим надання інформації про ціни, за якими вони закуповували продукти харчування. Відповіді шести міських рад, які я аналізував, складалися з 2-3 аркушів паперу, проте Сквирський міський голова Віталій Писаренко у своїй відповіді вирішив проявити майстерність «фантазера», і зазначив, що відповідь Сквирської міської ради буде складатися з декількох сотень сторінок, а тому не є технічно можливою, хоча все, що необхідно було зробити, – це заповнити маленьку табличку на пів сторінки.
Сквирський районний суд виніс рішення на мою користь та визнав такі дії можновладців протиправними. Проте міська влада продовжує власну гру, та знову, не зважаючи на судове рішення, не надає запитувану інформацію та надсилає мені різні відписки.
Таку поведінку пов’язую з тим, що чиновникам Сквирської міської ради, можливо, є що приховувати! Адже я вже писав у своєму блозі про те, як влада міста переплачує за продукти харчування та комунальне обладнання. Тому особисто для мене причини приховування інформації є зрозумілими.
І що у підсумку?
Підсумковий висновок насправді невтішний – усі місцеві ради, що потрапили в поле зору моніторингу, проводять закупівлю продуктів харчування для дошкільних та шкільних закладів освіти за завищеними цінами. При цьому я проводив порівняння з середніми роздрібними цінами, які діяли станом на 2013 рік у Київській області. Справа в тому, що роздрібні ціни вже включають в себе «навар», тобто, прибуток підприємця, який продає продукти харчування. Тому незрозумілим є перевищення навіть цієї планки при закупівлях за бюджетні кошти.
Розпорядженням Голови Київської обласної державної адміністрації № 653 від 21 квітня 2008 року «Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області» встановлено граничні надбавки на ціни продуктів харчування. Відповідно до цього розпорядження, підприємці Київщини мають право продавати вищезазначені категорії продуктів за цінами, що максимум на 15% перевищують оптові ціни виробників.
Як ми бачимо, за свинину місцеві ради переплачували до 30%, за макаронні вироби переплата сягала 25%, сметану 29%, гречку 60%, картоплю 100%, морепродукти 46% (нагадаю, порівнювали з середніми роздрібними цінами).
Візьмемо низький відсоток переплати (30%) і порахуємо ймовірні втрати бюджетів при закупівлі продуктів харчування в 2013 році.
Так, Фастівська міська рада проводила закупівлі продуктів харчування для дошкільних навчальних закладів на суму 3 901 427 гривень. Тому ймовірні втрати бюджету сягають 900 330 гривень.
Селище Володарка закупило продуктів харчування у 2013 році на суму 196 275 гривні, відповідно, ймовірні втрати бюджету сягають 45 200 гривень.
Місто Тетіїв закупило продуктів харчування на 491 070 гривень, при цьому, ймовірні втрати сягають 113 300 гривень.
Переяслав-Хмельницький закупив у 2013 році харчів на суму понад 1 200 000 гривень, і ймовірно, втратив не менше 276 000 гривень.
Найбільше місто області Біла Церква закупило продуктів харчування для дошкільних навчальних закладів на суму понад 8 200 000 гривень і переплатило за продукти харчування не менше 1 мільйона 900 тисяч гривень.
Насправді, цифри переплат можуть вийти набагато більшими, якщо б я робив порівняння та розрахунки на фоні не роздрібних а оптових цін, за якими, на переконання багатьох експертів, і повинні закуповуватись продукти харчування для дошкільних та шкільних закладів.
Також викликає подив той факт, що значна частина закупівель проводиться не у виробників, а у посередників, які іноді є посередниками другого кола (тобто, фірми, які продали харчування дитячим садкам, провели закупівлю не у виробника, а у такого ж посередника). Саме тому вищезазначені розрахунки- це скоріше мінімальні втрати, яких зазнали в минулому році бюджети міст та селищ Київської області.
Тільки на прикладі шести місцевих рад можна побачити бюджетні втрати в розмірі понад 3 мільйони гривень, і це тільки за один рік і тільки на прикладі однієї закупівлі – продуктів харчування для дошкільних навчальних закладів. Відповідно, можна здогадуватись скільки сотень мільйонів гривень втрачає зведений бюджет Київщини від неконтрольованих закупівель товарів робіт і послуг за завищеними цінами!
Як бачимо, розбиті дороги, неосвітлені вулиці, застаріле комунальне обладнання та майно, засмічені тротуари – все це наслідки не браку бюджетних коштів, а відвертого розкрадання та нераціонального використання фінансових ресурсів, які належать громаді.
Григорій Іванченко
(Журналістське розслідування проведено за підтримки SCOOP)
