Історія мосту, що сполучає м.Чернігів зі столичною трасою, яким, безумовно, користуються і славутичани. Довідкова інформація від Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського.
На абрисі Чернігова 1706 р. намальований міст через Десну в районі Єлецького монастиря. Він складався з човнів, на які був покладений настил. Зрозуміло, що така хитка конструкція забезпечувала невеликі обсяги вантажоперевезень і була дуже чутлива до погодних впливів. Наприкінці XVIII ст. ще раз зробили спробу тримати наплавний міст. Є згадки про нього у 1786–1787 рр. Але це все були паліативи.
Малюнок 1706 року
У 1847 р. було прийнято рішення про будівництво чернігівської ділянки шосе Санкт-Петербург–Київ–Одеса. Прокладаючи шосе, у 1859 р. збудували дерев’яний міст через Десну, завдовжки 600 м, який став найбільшою інженерною спорудою міста у XIX ст.
У 1877 р. частину дерев’яних конструкцій знесло водою під час весняної повені. 1906 р. губернське земство порушило питання про його перебудову на залізобетонний. Через нестачу коштів частину мосту вирішили залишити дерев’яною. Перші 52,5 саженів з боку Чернігова залишилися без змін , потім йшла залізобетонна конструкція, дерев’яна система Лембке і знову дерев’яна. Загальна довжина мосту склала близько 300 саженів (630 м). 2 квітня 1909 р. Міністерство шляхів затвердило поект і почалося будівництво. Були запрошені інженери Скеверчинський і Дзевановський з Варшави. Лісоматеріали постачало земство, а залізобетон – приватні підрядники. 19 липня відбулося закладання мосту. До того часу була змонтована залізобетонна частина з боку залізничого вокзалу на лівому березі і забиті 50 паль з допомогою 3 копрів, 4 верстатів, порому. На будівництві працювало від 150 до 200 робітників, серед яких були в’язні міської буцигарні. Відсутність постійного технічного нагляду призвела до численних недоліків, зволікання будівництва і навіть до людських жертв. Наприклад, у січні 1910 р. при транспортуванні конструкцій загинув робітник і дістав травму інженер Дзевановський. У березні відбулося випробування середньої дерев’яної частини. Було перевезено 7500 пудів каменю, потім проїхала прольотка з пасажирами вагою 300 пудів. Міцність моста була визнана нормальною. У вересні 1911 року об’єкт ще раз оглянули технічні інспектори і грудні його здали до експлуатації.
Фотографія 1911 року
Це будівництво коштувало замовникам 262,2 тис. рублів. Дерев’яна частина обішлася у 109,2 тисячі рублів. Вона складалася з 10 прогонів, у тому числі 2 суднопрохідних, підшитих даховим залізом для запобігання пожежі від іскр пароплавів. Залізобетонна частина на 5 фермах системи Візінтіні коштувала 153 тисячі рублів. Це був найбільший міст Російської імперії побудований зі збірного залізобетона довжиною 250 метрів.
Незважаючи на наступні війни й руйнування, міст служив аж до 1953–1956 років, коли його замінили новим, повністю залізобетонним, який був зданий в експлуатацію у грудні 1956 р. Цікаво, що частина його конструкцій надійшла з Угорщини як репарації бо як відомо ця країна у роки ІІ Світової війни до останнього воювала на боці гітлерівської Німеччини за що і поплатилася.
Фотографія, зроблена у лютому 2022 року
Фотографія, зроблена у березні 2022 року (з відкритих джерел)
У березні 2023 року цей міст, відомий чернігівцям як Київський, був зруйнований російською авіацією. Зараз тривають відновлювальні роботи.
Старший науковий співробітник музею,
кандидат історичних наук Ігор Ситий
