13 грудня ми святкуємо День святого Андрія Первозванного. І хоч Андрій Первозванний — християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання калити та багато іншого. В народі свято Андрія називають «Калита».
Це свято вважається парубоцьким, бо в Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити збитки, а дівчата цієї ночі ворожать на свою долю.
За традиціями наших предків, ще ввечері, 12 грудня, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати. Як тільки вечоріло, дівчата приносили до господині, у якої мали відбутися вечорниці, хто що мав із необхідних продуктів, і допомагали господині приготувати святкову вечерю. А після заходу сонця приходили хлопці, які приносили наливку і цукерки, розсідалися у світлиці і тоді розпочиналося дійство. Спочатку переповідали цікаві історії, жартували, розважалися, щоб дочекатися півночі, а вже в ніч з 12 на 13 грудня починали ворожити на майбутню долю.
Дівчата в ніч на Андрія ворожили найрізноманітнішими способами. Вибігали, наприклад, на подвір'я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи «Молодець, старець…», а останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тонкий і рівний, то тій дівчині і хлопець випаде молодий і стрункий. А якщо кілок з товстою корою – суджений буде багатим тощо.
А ще брали чобіт у дівчини і від стіни до порога переставляли і промовляли «молодець, удовець, буду дівувати…» і на якому слові чобіт «вийде» з хати, таку долю ця дівчина і буде мати. Схожим ворожінням було коли дівчата від протилежної до вхідних дверей стіни одна перед одною ставали, і яка з них перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею – другою і т. д.
Ще одна ворожба полягала в тому, що дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима і не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком впаде, звідти її наречений і шукатиме. Схожою була ворожба на гавкіт собак. Дівчата одна за одною виходили на подвір'я і тричі примовляли певні слова, і з якої сторони після цих слів собака залає, то з цієї сторони й буде її наречений.
Або брали, наприклад, перстень, гілочку мірту, ляльку і паперову квітку і клали під окремі тарілки. Найпершою вгадувала свою долю найстарша дівчина, яка не бачила який предмет під яку тарілку клали. Вона заходила і обирала лише одну тарілку. Якщо під тарілкою перстень — скоро заміж, якщо – квітка — ще дівуватиме, якщо мірт — на неї чекає розлука з милим, а коли лялька — то її зрадить коханий.
А перед тим як вкластися спати, під ліжко своє дівчата ставили миску з водою, а на неї дощечку, як кладку через річку і просили спеціальними примовками, щоб суджений приснився.
І це далеко не всі види ворожіння на Андрія, і ми знаємо лише маленьку часточку обрядів Андріївських вечорниць, які проводили наші предки. Але і сьогодні це свято веселе і колоритне, і яке святкують незалежно від віку.
За інформацією "Музей: становлення української нації"
