Завантаження ...

Як жили люди понад сотню років тому в селах, що зараз межують зі Славутичем (понад 60 історичних фото)

040_khata_1514-96.max-1920x900.format-webp.webp

До вашої уваги світлини українського фотографа Анатолія Павловича, зроблені у 1908 році у селах Пакуль, Ковпита, Олешня, що на Чернігівщині. На фото - мешканці сіл, їхні будівлі та особливості побуту. Завдяки цьому матеріалу ви побачите, як жили наші пращури понад сотню років тому, що носили, в яких хатах мешкали, що таке «комин», «лучина», «клуня», як виглядав водяний млин, що означає топити хату «по-чорному» тощо. Також ви зможете ознайомитися з фото колекції експонатів, зібраною Федором Вовком.

Року 1908 український фотограф Анатолій Павлович вирушив у свою першу етнографічну експедицію на Чернігівщину. Дослідження зініціював відомий антрополог, археолог та етнограф Федір Вовк, який тоді обіймав посаду головного зберігача Етнографічного відділу Російського музею ім. імператора Олександра III.

Павлович займався фотозйомкою, а Вовк шукав цікаві артефакти для музейної колекції. Результатом експедиції стали дві колекції, які зберігають у Росії: фотографій та одягу і прикрас.

У попередніх матеріалах "Локальна історія" публікувала світлини Анатолія Павловича, які він зробив під час експедиції на Полтавщину у 1909 році.

Особливість народного житла

Під час експедиції на Чернігівське Полісся Анатолію Павловичу вдалося зафіксувати чимало цікавих архаїчних рис народного житла і костюму, які ще побутували на початку XX століття.

Увагу сучасного глядача може привернути хата з солом’яним дахом та незвично високим комином. Насправді це не комин печі, а дерев’яний кадуб для відводу диму від лучника. І схоже, що цю хата топили "по-чорному", бо не видно другого димаря — комина від печі. На іншому фото бачимо два комини — від печі (прямокутного, на гребені даху) і від лучника (круглого, посередині схилу даху). 

002_Общий вид улицы_1514-4

Загальний вигляд вулиці. Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

003_Хата_1514-7

Село Пакуль, Чернігівський повіт, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

Як лучник виглядав в інтер’єрі, добре видно на фото. Фактично він слугував сучасним торшером, який мав освітлювати приміщення у темний час доби. Для влаштування такого комина з лучником використовували цільний шматок дерева, в якому робили наскрізний отвір. Частина комина звисала зі стелі у хаті (для цього у стелі робили отвір), а решта через горище та через стріху виходила назовні. До комина підвішували мішок, який обмазували глиною. Мішок (іноді його називали "кабицею") був значно ширший, ніж сам комин. Джерелом світла були запалені лучини, для яких влаштовували лучник (або посвіт). Саме архаїчну форму лучника (колода з встромленим у неї шматком грубої гілки з обрізаними маленькими гілочками, що створювали розгалуження, на яке клали лучину) ми бачимо на фото. 

004_Подставка для лучины_1514-15_2

Лучник (підставка для лучини). Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

Комин створював сильну тягу, і лучини добре горіли, освітлюючи хату. Пізніше до комина з мішковини почали підвішувати металеву решітку, на яку клали лучину. На літній період, коли потреби в такому комині з лучником не було, м’яку частину з тканини підвішували до стелі. Комин опускали на початку осені. Поширений обряд приурочували до дня Симеона Стовпника 1 вересня. Жінки наводили лад у хаті, готували обрядові страви, а діти бігли до сусідів зі звісткою: "Приходьте до нас, будемо комина женити". Були навіть спеціальні обрядові пісні: "Ой прийшли ж ніченьки довгенькі, посвіти ж нам, комину біленький! Ми ж тебе квітами убрали, барвінком-рутою оперезали". Урочисто запалений посвіт на початку осені мав зберігатися в оселі до весни. У 1980-х роках можна було ще побачити старі хати, в стелі яких залишався отвір від комина для лучника, хоча ні комина, ні лічника давно вже не було.

На фотографіях Павловича ми бачимо типові для Чернігівського Полісся зрубні хати під чотирисхилим солом’яним дахом, в яких житлову частину обмащували глиною і білили. Також трапляються хати і з двосхилими дахами. Хати були як двокамерні (хата+сіни), так і трикамерні (хата+сіни+комора). Стіни житлової частини могли обмащувати і білити не по всій площині стінни, а лише між колодами зрубу. У південно-східних районах Чернігівщини могли білити і хату, і комору при хаті.

038_Хата крестьянина_1514-95

Селянська хата. Село Баничі, Глуховський повіт, Чернігівська губернія (тепер село у Глухівському районі Сумської області). 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

023_Группа детей около избы_1514-52

Група дітей біля хати. Село Олешня, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

040_Хата_1514-96

Хата. Село Баничі, Глуховський повіт, Чернігівська губернія (тепер село у Глухівському районі Сумської області). 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

Цікавою для дослідників народного житла є фіксація на світлинах різного розташування хати відносно вулиці — як заглиблене у дворі, так і наближеного (причілкова стіна хати з вікнами виходить безпосередньо на вулицю). У другому варіанті завжди є високі глухі ворота з хвірткою і дашком, які створюють враження повністю закритого від сторонніх очей внутрішнього простору двору. Дашок над воротами з хвірткою міг бути дерев’яним, або солом’яним.

019_Избы на площади_1514-46

Хати. Село Олешня, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

021_Изба бедного крестьянина_1514-50_1

Хата бідного селянина. Село Олешня, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

039_Две женщины около ворот_1514-97

Дві жінки біля воріт. Село Баничі, Глуховський повіт, Чернігівська губернія (тепер село у Глухівському районі Сумської області). 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

Павлович також сфотографував господарські споруди двору.

005_Внутренний вид двора_1514-6

Вигляд двору зсередини. Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

017_Сарай для сена, для хранения полевых орудий_1514-11

Клуня — господарська споруда для зберігання сіна. Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

Вражають своєю монументальністю стовпові зрубні млини голландського типу (у них повертається лише верхня частина). Окрім вітряків, на Чернігівщині було багато і водяних млинів.

043_Ветряная мельница с поворачивающейся верхней частью_1514-38

Млин голландського типу (з верхньою частиною, яка обертається). Село Ковпита, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

014_Старая водяная (колесная) мельница_1514-9-1

Старовинний водяний колісний млин. Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

015_Водяная мельница (колёсная)_1514-8

Водяний колісний млин. Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

Що одягали на щодень

Надзвичайно цінною для вивчення буденного давнього вбрання мешканців Чернігівського Полісся є фотографія групи селян з села Пакуль, що на Чернігівщині. Найперше привертає увагу безрукавний чоловічий і жіночий суконний одяг. Такі безрукавки з домотканого сукна можна вважати попередницями керсеток. Власне, і назва цього одягу значиться в описах як "корсетка". Такі безрукавки мали кишені, а позаду для розширення нижньої частини виробу вставляли клини. Сукняну безрукавку саме з таким кроєм ми бачимо на жінці, яка стоїть крайня зліва. Для чоловіків безрукавки шили з сукна темних кольорів, тоді як для жінок використовували сукно білого або кремового кольору. 

006_Группа крестьян_1514-28 (1)

Група селян. Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

На такий архаїчний одяг звернув увагу і Федір Вовк, про що свідчать предмети у колекції музею.

slide 2 of 3

051_Безрукавка_1388-129

Безрукавка "корсетка". Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

 

050_Безрукавка  - корсетка_1388-130

Безрукавка "корсетка". Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

 

Тут можна роздивитися цікаві деталі, які не так чітко видно на фотографіях: відсутність коміра у жіночих безрукавках, і наявність коміра-стійки у чоловічих безрукавках, обшивка краю горловини і коміра кольоровою тканиною, фігурне оформлення клапана кишені.

028_Группа крестьян на улице в воскресный день_1514-43

Група селян на вулиці у неділю. Село Ковпита, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

011_Старуха с внуком_1514-26_2

Літня жінка з онуком. Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

007_Крестьянин средних лет_1514-23

Селянин середнього віку. Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

На Чернігівському Поліссі побутували й інші види безрукавного одягу —класичні керсетки, пошиті вже з купованих тканин. Такі керсетки з однотонної тканини ми бачимо на фото. А от на іншій  світлині у дверях хати стоїть жінка, одягнена у керсетку з набивного або кубового ситцю. Як це виглядає у кольорі, можна побачити на фото подібних керсеток, які придбали під час експедиції.

033_Группа крестьянок в праздничных костюмах_1514-94

Група селянок у святковому вбранні. Село Криски, Кролевецький повіт, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

034_Три крестьянки_1514-93

Три селянки. Село Криски, Кролевецький повіт, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

055_Кофточка женская_1388-112

Керсетка. Село Баничі, Глуховський повіт, Чернігівська губернія (тепер село у Глухівському районі Сумської області). 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

052_Кофточка женская_1388-108

Керсетка. Село Баничі, Глуховський повіт, Чернігівська губернія (тепер село у Глухівському районі Сумської області). 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

054_Кофточка женская_1388-110

Керсетка. Село Баничі, Глуховський повіт, Чернігівська губернія (тепер село у Глухівському районі Сумської області). 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

Окрім традиційного старовинного жіночого поясного вбрання, для регіону були характерні також спідниці, які по низу оздоблювалися вишивкою. Їх видно на жінках.

032_Женщины на жатве_1514-40-2

Жінки на жнивах. Село Ковпита, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

Фото: Фототека РЕМ 1514–40/2

Одну з таких спідниць, яку купили для музею, представлено на фото. Тут добре видно її крій, який складається з чотирьох пілок. Вишивка на передній пілці значно вужча, бо попереду одягали запаску або фартух. Як і в інших спідниць традиційного крою, розпірка влаштована спереду, спідниця тримається на зав’язках. 

056_Спідниця_1_1388-105

Спідниця (вид збоку). Село Ковпита, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

 

057_Юбка_1388-105

Спідниця (вид спереду). Село Ковпита, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

Більш детально вишивку прямою гладдю (її ще називають "колодочками") та хрестиком добре видно на фото. Звісно, до такої вишитої спідниці пасує вишита вовняна запаска. Різні варіанти подібних запасок та їхню вишивку представлено на світлинах. Тут також домінує вишивка прямою рахунковою гладдю. Запаски мають гарний насичений колір індиго.

060_Вишивка_по низу_фартуха

Деталь вишивки по низу вовняної запаски. Кролевецький повіт, Чернігівська губернія (тепер Сумська область). 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

058_Деталь вишивки_на спідниці_2_1388-105

Деталь вишивки по низу спідниці. Село Ковпита, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

061_Деталь вишивки на фартусі_1_1388-89

Деталь вишивки по низу вовняної запаски. Кролевецький повіт, Чернігівська губернія (тепер Сумська область). 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

062_Фартук_1388-91

Полотняний фартух. Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

063_Фартук_1388-93

Полотняний фартух. Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

018_Две девушки в в свадебных костюмах и мальчик_1514-27

Дві дівчини у весільному одязі і хлопчик. Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

Фото: Фототека РЕМ 1514–27

Із верхнього одягу на світлинах присутні кожух, свита, юпка. Жіночі свити з домотканого сукна, що позначені як "юпки", не мають коміра — так само, як і безрукавки. Довгі рукави закінчуються відкладними манжетами, оздобленими оксамитом, або кольоровим вовняним шнуром. Цікавим артефактом є жіноча юпка синього кольору з широкою смугою оксамиту і вузьким червоним шнуром.

037_Женщина в будничном костюме_1514-84

Жінка у буденному одязі. Село Псарівка, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

035_Старик - крестьянин во весь рос_1514-82-1

Літній чоловік. Село Псарівка, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

046_Юпка_1388-124

Юпка — верхній жіночий одяг. Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

048_Одежда верхняя женская юпка_1388-120

Юпка — верхній жіночий одяг. Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

Ще одним жіночим плечовим видом одягу є так звана юпка з нагрудником, яка являє собою сукню без рукавів. У такий одяг одягнені дівчатка і молода жінка на фото . Юпку з нагрудником носили разом з фартухом, який прикривав передній розріз. Верх такого одягу застібався на ґудзики. У юпку з нагрудником одягнена і дівчинка на іншому фото.

024_Группа детей_1514-67

Група дітей. Село Олешня, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

Як і керсетки, жіночі юпки шили і з кубового ситцю. Вони мали широкі відкладні коміри з оздобленням чорним оксамитом по краю.

053_Верхняя женская одежда_1388-119

Верхній жіночий одяг з кубового ситцю. Село Баничі, Глуховський повіт, Чернігівська губернія (тепер село у Глухівському районі Сумської області). 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

На багатьох світлинах Павловича видно і вишиті сорочки. Буденні сорочки та сорочки літніх жінок вишиті скромно — лише на уставці та у верхній частині рукава. Святкові сорочки мають багатшу вишивку, яка розташована по всьому полю рукава. Вишивка могла бути як геометричного, так і рослинного орнаменту. Розмаїття таких сорочок добре видно на фото.

013_Во время пахотных работ_1514-17

Під час польових робіт. Село Пакуль, Чернгівшина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

Варто також зупинитися на різноманітних жіночих головних уборах. На фото у жінок на голові одягнений очіпок; навколо нього обвита коротка намітка з тканим декором, розташованим посередині довгого полотна намітки, і тканими кінцями, один з яких звисає зліва. Подібний головний убір із цієї експедиції привіз Федір Вовк. Це твердий очіпок на солом’яному каркасі, поверх якого пов’язана намітка. Денце очіпка вишите гарусними нитками. Кінці намітки мають тканий декор із геометричним орнаментом. На іншому фото очіпок має м’яку конструкцію, пошитий із ситцевої набивної тканини, схожої на ту, яку виготовляли на Баранівській мануфактурі у Москві; денце не пласке, а об’ємне завдяки густим дрібних складочок. Подібні очіпки на головах жінок бачимо на фото. Ззаду очіпок стягується довгими широкими смугами, які зав’язуються попереду.

9

Селянка з дитиною. Село Пакуль, ЧЧернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

010_Крестьянка с ребенком_1514-25 (1)

Селянка з дитиною. Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

067_Головний_убір_3

Денце очіпка, вишите гарусними нитками, поверх якого покладені кінці намітки з тканим декором. Село Ковпита, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

 

066_Головний_убір_2

Денце очіпка, вишите гарусними нитками. Навколо очіпка пов’язана намітка. Село Ковпита, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

 

065_Головний_убір_1

Очіпок твердий на солом’яному каркасі, поверх якого пов’язана намітка з тканим декором. Село Ковпита, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

 

Також поверх очіпка пов’язували і довгу серпанкову намітку, яку ми бачимо на фото. Кілька таких наміток теж придбали до музею.

029_Пожилая женщина в традиционном костюме_1514-41-1 (2)

Літня жінка у традиційному одязі. Село Ковпита, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

030_Пожилая женщина в традиционном костюме_1514-41-2

Літня жінка у традиційному одязі. Село Ковпита, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

069_Намитка_1388-13

Намітка. Село Ковпита, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

068_Намитка_1388-12

Намітка. Село Ковпита, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

 

Намітки поступово витіснялися різноманітними хустками. Один із варіантів домотканої хустки прямокутної форми також купив Вовк. Така хустка при зав’язуванні ззаду мала два кінці, на яких не випадково є вишивка. Горизонтальні ткані смуги на такій хустці нагадують нам аналогічний тканий декор на кінцях наміток.

Куповані хустки пов’язували як вінцеподібно навколо голови, так і під бородою або навколо шиї. На фото видно архаїчний спосіб носіння одночасно двох хусток: першу пов’язували вінцеподібно, а другу — поверх першої, перехрещуючи кінці під бородою, а потім зав’язуючи їх на потилиці.

042_Изготовление деревянных ложек_1514-101 (1)

Виготовлення дерев'яних ложок. Село Баничі, Глуховський повіт, Чернігівська губернія (тепер село у Глухівському районі Сумської області). 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

Молоді дівчата пов’язували хустку навколо голови, не закриваючи волосся потилиці, а у святкові дні додатково прикрашали голову квітами, які встромляли за хустку.

Говорячи про хустки у жіночому вбранні, варто звернути увагу ще на одну важливу деталь. У святковому вбранні молоді жінки і дівчата використовували хустки як шаль: хустку клали на плечі, і при цьому кінці хусток ховали під керсетку або притримували рукою. У цьому  випадку хустка була додатковою прикрасою поруч із намистом. На фотографіях видно, що до святкового вбрання одягали багато низок різного намиста, хрестики, медальони і дукачі. У вухах жінки носили сережки, які можна роздивитися на фото. Зразки сережок-калачиків і сережок з підвісками вдалось також купити під час експедиції.

078_Серьга_1388-163-2

Сережка з підвіскою. Верх сережки оформлений бантом і квіткою зі вставками кольорового скла. Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

079_Шийна_прикраса_1388-165

Шийна прикраса у вигляді медальйону, на якому зображений святий. По краю йде напис: "ФЕОДОСІЙ УГЛИЦКИЙ АРХІЕПИСКОПЪ". Село Псарівка, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

076_Серьга_1388-161-2

Сережка "калачик". Чернігівщина, 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

077_Серьга_1388-162-2

Сережка з підвіскою кольорового скла. Чернігівщина, 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

 

З аксесуарів у жінок були і так звані кармани — невеличкі торбинки з тканини, які прив’язували до поясу. Їх шили з залишків крамної тканини або з домотканої, яка вже вийшла з ужитку. Наприклад, придбаний у цій поїздці карман був пошитий із плахтової тканини.

075_Мешочек поясной_1388-134

Карман, який підвішували до поясу; пошитий із залишків старої плахти. Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

 

Чоловічий одяг складався з сорочки, штанів, безрукавки, свити. Довгі сорочки носили навипуск або заправляли у полотняні вузькі штани з широкою матнею. Святкові сорочки прикрашали вишивкою.

027_Горн, заполненный посудой для обжигания_1514-63

Горн, заповнений посудом для обпалу. Село Олешня, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

25

Гончар за виготовленням посуду. Село Олешня, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

008_Крестьянин средних лет_1514-22

Селянин середнього віку. Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

 

Головними чоловічими уборами були як традиційні хутряні та валяні шапки, так і новомодні кашкети. Пояси були як плетеними, так і тканими. Літні чоловіки могли піюдперезуватися і просто скрученою мотузкою .

074_Пояс_1388-102

Тканий пояс. Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

071_Валенка_1388-6

Чоловічий головний убір "валенка". Село Пакуль, Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

072_Пояс_1388-99

Плетений пояс. Чернігівщина. 1908 рік. Колекція, зібрана Федором Вовком

 

На ногах і жінки, і чоловіки носили плетені личаки або чоботи. Влітку всі переважно ходили босі.

026_Крестьянин-гончар и его жена_1514-66

Селянин-гончар та його дружина. Село Олешня, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович

Оксана КОСМІНА, кандидатка історичних наук, дослідниця етнології та матеріальної культури

мрия