Завантаження ...

Чого очікувати від сусідів з білорусі?

dizajn-bez-nazvi15_635158180e1e9.png

Останніми тижнями в Українському просторі значно побільшало інформаційних повідомлень з Білорусі. То біля кордонів з Чернігівщиною і Київщиною тренуються ДРГ, під керівництвом вагнерівців, і готуються провокації. То бачать рухи техніки по території білорусі. То оголошують часткову мобілізацію і чекають російських мобілізованих. То бачать літаки, здатні нести гіперзвукові ракети. І багато іншої інформації.

Напруга зі сторони білорусі зростає. Як мінімум інформаційно. І останні ракетні обстріли зокрема зі сторони білорусі в тому числі демонструють, що загроза ця аж ніяк не гіпотетична. В цьому матеріали ми вирішили поговорити з військовим експертом Михайлом Жироховим про цю загрозу і розібратися, що з себе зараз представляє білоруська армія, і чого очікувати Чернігівщині з північно-західних кордонів.

Хочемо сьогодні з вами акцентовано побалакати про Білорусь, оскільки дуже багато інформації останнім часом звідти. Давайте почнемо з російських мобілізованих, які вже прибувають в Білорусь. Сама Білоруська влада заявляла, що планує розмістити близько 9 тисяч російських чмобіків, військові експерти кажуть, що цей контингент може бути 20 тис і більше. Що відомо про це, де вони дислоцюються і яку загрозу становлять?

- Давайте так. Починаючи десь із 2016 року, росіяни готували Білорусь саме як плацдарм для розгортання власного угруповання. Вони завозили на склади техніку, боєприпаси, пальне. Вони модернізували під’їзні шляхи на залізниці. Не по всій Білорусі, але в рік вони там по 250-300 км модернізували. І також вони готувалися для базування досить великого військового угруповання. По російських планах там повинна була розміщуватись навіть ціла загально-військова армія, це приблизно десь 10-12 тисяч людей. Тобто це приблизно та кількість про яку зараз і заявляє білоруська влада.

Оці масштаби розгортання військ насправді прописані у міжурядовій угоді між білоруссю і російською федерацією. Від початку за легендою це планувалося проти НАТО, але зараз по-факту це розгортається проти України.

Чи є інформація, де зараз концентруються ці частини, які прибувають в білорусь? Чи це поблизу нашого чернігівського кордону, чи це більше в західній частині ближче до кордону з Житомирською, Рівненською областями?

- Я не володію, зі зрозумілих причин, повними даними щодо цього. Але за моєю інформацією, це Гомельска область. Це ті ж райони, які використовувались восени 2021 року для так званих спільних навчань. От ті навчанні, які тоді відбувалися, там залишилась відповідна інфраструктура. Ну, тобто місяця, де розгорталися військові частини, де вони жили, тренувалися і так далі. Ось саме на цих місцях вони розгортаються і зараз. Чи є розгортання в інших місцях, я не можу сказати, але як мінімум частина цих мобілізованих розгортаються в Гомельскій області.

Також білоруські джерела, зокрема незалежні телеграм канали повідомляють, що і сама білорусь вже проводить приховану мобілізацію під виглядом навчань. Тобто вони теж свою армію намагаються розширити за рахунок власних мобілізованих?

- Дивіться, сама білоруська армія, вона укомплектована десь на 50 відсотків, крім десантно-штурмових частин і частин спецпризначення, які укомплектовані на 100%. Всі інші частини: мотострілкові, танкові – вони у них на 50% розгорнуті. І зараз, якщо у них є прихована мобілізація, то це відбувається для повноцінного розгортання своїх же недоукомплектованих частин, наскільки я можу відстежити цю інформацію.

А можете ви нашим читачам пояснити трохи, що загалом зараз представляє з себе білоруська армія, про яку кількість вояків йдеться, яке озброєння, і взагалі наскільки вони боєздатні та небезпечні?

- Треба розуміти, що вся білоруська армія нині налічує близько 6-7 тисяч готових до бою військових. Це в першу чергу, спецпризначенці і десант. Це ті підрозділи, які вже можна буквально завтра чи сьогодні застосувати у бойових діях. А окрім того у них є два оперативних командування, навіть три – в травні 2022 року вони створили так зване південне оперативне командування, як раз проти України. І от там у них всього на всього, щоб ви розуміли, що таке оперативне командування, одна бригада механізована і дві бригади артилерійські. Механізована бригада – 2,5 тисячі людей, і артилерійська – це приблизно 1,5-2 тисячі людей.

Одне їх оперативне командування розгорнуте на півночі білорусі проти Литви та інших Балтійських країн. І таке ж оперативне командування розгорнуте в Бресті проти Польщі. І вся їх військова доктрина має на увазі, що сама білоруська арміє не веде самостійні бойові дії. Що вона з початком конфлікту з НАТО відразу підпорядковується російському командуванню. Такого розуміння, як білоруська військова думка або якийсь оперативно-тактичний план, у них взагалі не існує. Їх завдання – бути «младшим братом» у російської армії. Модернізації немає, авіації немає, наступальних військ немає.

У них одна механізована бригада прикриває 200 км фронту. А навіть за російськими військовими стандартами одна мотострілкова бригада має прикривати 6 км. Тобто вони розмазані тонким шаром, і про наступальні дії у них взагалі не йдеться. У них навіть немає такої наступальної легенди, коли йдуть військові навчання. Виключно оборонні, щоб вони протримались деякий час, поки підійдуть росіяни. Все. Вони не вміють робити наступальні дії.

Ваші слова виглядають дуже оптимістично насправді. Але чи не є це таким невеличким «шапкозакідатєльством» по відношенню до білоруської армії? Все-таки у них теж лишився після розпаду союзу певний військово-технічний потенціал, чи все вже давно вивезено в росію, що було в них живого?

- Повернемось до їх мобілізації. За нашими оцінками, якщо в них буде отака мобілізація, часткова або повна, то за три місяці вони можуть розгорнути ще 22 батальйони: 8 танкових і 14 механізованих. Це плюс 250 танків і 560 БМП чи БТРів, які знаходяться на складах. Але в якому стані вони знаходяться на складах і які у них є структури, щоб їх розгорнути, ніхто не знає. Вони весь час готувалися саме до прийому росіян.

Зрозуміло. Трохи хочу повернутися в лютий-березень цього року. Наразі Лукашенко хизується, що попри те, що білорусь надає свої технічні можливості для російських військових, сама білоруська армія у війну поки що безпосередньо не вступала. Він на цьому постійно наголошує. Але існує чимало очевидців в українських селах у Білоруському напрямку (Любеч, Ріпки), які стверджують, що реально чули від нібито російських військових білоруську мову. Як ви це можете прокоментувати? Чи були це найманці, чи були це перевдягнені кадрові білоруські військові, чи людям нашим просто привиділося?

- Це було величезне питання. І навіть, наскільки мені відомо, проводилося розслідування щодо цього, щоб зафіксувати матеріальні докази щодо того, що білоруська армія брала участь у військових діях в Україні ще тоді навесні. Але наразі все це на рівні розповідей очевидців, не більше. Ні про яку доказову базу, яку можна було б представити міжнародному співтовариству чи тим же білорусам, наразі наші силові структури не повідомляли.

Я теж чув багато разів, що люди навіть особисто бачили танк з білоруським прапором, чи хтось особисто чув білоруську мову, але повторю, наскільки мені відомо, нічого матеріального знайти не вдалося.

Буквально вчора вийшло інтервʼю Буданова (19 жовтня, керівник військової розвідки України), який теж так доволі оптимістично стверджує, що всю цю військово-інформаційну хвилю з приводу Білорусі він розглядає перш за все як вороже ІПСО, щоб ми утримували свій військовий контингент на північних кордонах. Чи поділяєте цю думку, і чи є реальна загроза військових дій зі сторони білорусі, скажімо, до кінця цього року?

- Ця можливість залишається, і вона не нульова. Тому що росіяни вже почали перекидувати авіацію на ці аеродроми, які підготовлені білорусами. Але я скажу таку річ, що багато що буде залежати від погоди. Тому що можливий наступ, що в києво-чернігівському регіоні, що західніше (Житомир, Рівне, Луцьк), він дуже залежить від якості польових доріг.

Асфальтованих доріг, які йдуть до кордону, дуже і дуже мало. В нашій області це буквально 2-3 основні напрямки, розумієте? І більша частина логістики повинна йти саме польовими дорогами. І якщо зараз почнуться дощі, а вони збираються йти, і польові дороги просто розмокнуть, то й можливий їх наступальний порив буде дуже невеликий. Наступати буде просто фізично неможливо. І їм потрібно буде чекати, поки ці дороги промерзнуть взимку, так, як це було в кінці лютого цього року.

Тобто виглядає таким чином, що вони будуть намагатися перш за все використовувати саме ракетні удари зі сторони білорусі? Нещодавно в медіа була оприлюднена інформація, що над Мінськом бачили 3 модернізовані МІГ-31К, які здатні нести гіперзвукові ракети «Кінжал».

- Нажаль, так. Також у білорусів доволі потужна реактивна артилерія. У них є і китайські РСЗО 301 мм, правда всього 6 штук, але вони є. Є велика кількість «ураганів», «смерчів», великокаліберної артилерії. І її використання теоретично також може бути. І такі обстріли без заходу на нашу територію, які є зараз в Сумській області, можуть бути і в Чернігівській. Терор по обʼєктах інфраструктури, наприклад. Хоча там в наших прикордонних лісах обʼєктів інфраструктури зовсім небагато, але може бути. Але звісно, все це чисто теоретично.

Очевидно, що все це розуміють наші військово-політичні керівники. Тоді абсолютно логічно не можу вас не запитати, чи ми готові до загрози з півночі?

- Можу вас запевнити, що наше військове керівництво зробило висновки з подій весни 2022 року. І зараз такого маршу колонами точно не буде. На певних напрямках зараз активно йдуть фортифікаційні роботи, прикордоння заміновано дуже щільно. Мало того, тероборона нікуди не поділась – а це люди, місцеві, які знають кожен кущ і тому втягування білоруської та російської армій на територію Чернігівщини буде означати переростання танкових боїв в постійні удари «ні звідки», постійні удари мобільних груп. Ну й звісно не потрібно списувати і фактор мостів – річки на Чернігівщині нікуди не поділись. Палати їм, в разі чого, буде добряче!

Пане Михайле, на останок питання таке більш світоглядне стосовно білорусі. Виглядає таким чином, що середньостатистичний росіянин – такий трохи недалекий, але імперець з вічною ностальгією за великим минулим. Йому необхідні перемоги, йому важливо когось постійно захопити, загнобити, це їх ментальність. Білоруси ж, на відміну від росіян, виглядають такими собі безініціативними совками, які, ніби реліктова мошка в янтарі, застрягли десь у вісімдесятих. Яка ваша думка, чи втратили ми вже білорусь і білоруське суспільство, як потенційних союзників і нормальних сусідів? Чи можливе ще повернення білорусі на світлу сторону, щоб ми могли з ними спокійно співіснувати далі?

- На превеликий жаль, я думаю, що ми втратили їх, як потенційних союзників та миролюбних сусідів. І якщо Лукашенко вирішить воювати, білоруси будуть воювати. Вони не можуть зараз опиратися мобілізації, вони не можуть опиратися цьому режиму, ми це побачили у 20-му році.

А коли людина попадає на фронт, там в нього починають діяти інші моменти. Поруч загинув його друг-брат-товариш, і ти вже хочеш помсти. І оці всі розмови, типу «зачем ты сюда пришёл», вони після цього відходять на другий план. Тому, якщо почнуться реальні бойові дії і будуть перші загиблі зі сторони білорусі, то на білорусах можна ставити величезний хрест. Примирення вже не буде. Це буде кров, яка буде нас розділяти не одне десятиліття точно.

Джерело: 0462.ua

 

мрия