Ніхто сьогодні не намалює сценарії, що може статися на ЗАЕС – варіантів сотні, а може й тисячі. Але готуватися треба, безумовно, до найгіршого.
Ніхто сьогодні не намалює сценарії, що може статися на ЗАЕС – варіантів сотні, а може й тисячі. Але готуватися треба, безумовно, до найгіршого.
Це в ефірі телеканала "Еспресо" заявив Микола Штейтенберг, головний інженер Чорнобильської АЕС у 1986-1987 рр, голова органу ядерного регулювання України з 1991 по 1995 рік, член ради керуючих МАГАТЕ у 1994-1995 роках.
Пропонуємо ознайомитися із його поглядом на ситуацію на ЗАЕС, яким він поділився, відповідаючи на запитання журналістів.
Про персонал ЗАЕС
Те що досі відбувалося на майданчику ЗАЕС – тривали обстріли лінії електропередач, були обстріли території станції, снаряди потрапляли на територію сховища відпрацьованого ядерного палива, відбувалося для підтримання у гранично невизначеному стані психологічного стану людей. І, на мій погляд це сьогодні головна проблема.
Адже станція тримається за рахунок кількох сотень працівників Запорізької АЕС - операторів, ремонтників, майстрів, начальників лабораторій, які забезпечують безпеку існуючих блоків. Керівництво "Енергоатома", як я розумію, від них повністю відсторонилося. Орган ядерного регулювання – теж саме. Всі посилаються, що нема зв'язку, комунікацій тощо. Відтак колектив працює самий.
Психологічно зрозуміти ситуацію можна. Ви прийшли на зміну, а коли повертаєтеся додому, ви не знаєте, чи побачите там свою родину. Це ті умови, в яких працює оператор БЩУ, кожен рух, кожна дія якого може викликати непередбачені наслідки.
Треба розуміти, що уся безпека зараз лежить на плечах цих хлопців. Не тих п'яти чи скільки там сотень російських солдат людей. А кількох сотень наших фахівців на Запорізькій АЕС.
Чи витримає АЕС
Жодна атомна станція у світі, в жодній країні ніколи не розраховувалася на роботу в умовах бойових дій. Нема жодних засобів, які можуть захистити АЕС, так само як і будь-який інший завод, житловий будинок та таке інше від дії сучасної зброї. Щось витримати може – кулеметну чергу, постріли з танкових гармат, але протистояти проти авіабомб, ракет тощо –цьому протистояти ніщо не може.
Є додатковий протокол до Женевської конвенції, брутально кажучи це правила ведення війни, яких звісно ніхто ніколи не дотримується – війна є війна. Там є пункт 5, якщо я не помиляюся. Два об'єкти - греблі гідроспоруд та атомні електростанції мають знаходитися у демілітаризованій зоні. Адже збройний вплив на них завжди призводить до цілком непередбачуваних наслідків для мирного населення. Або руйнується гребля – ну уявіть собі, зруйнувати сьогодні греблю Київської ГЕС: Подолу, Оболоні, з усім тим населенням, хто там є, не стане через кілька хвилин. Це стосується будь-якої греблі. Теж саме стосується атомних електростанцій. Вони мають бути виключені із зони бойових дій. Але війна є війна, вона йде за своїми, так би мовити, законами.
Щодо готовності об'єктів. Я можу повернутися до старої історії 35-40річної давнини, коли ще був той жахливий радянський союз. Так, в усіх керівників були плани на випадок так званого особливого періоду. Чи є наразі такі плани я не знаю. Принаймні, я гадаю, із жовтня минулого року, коли росія почала нагнітати ситуацію навколо України, я гадаю, мали надійти якісь жорсткі та чіткі вказівки усім керівникам, і тим більше АЕС, про ті спеціальні заходи, які мають бути прийняті задля забезпечення безпеки цих об'єктів. Чи було це зроблено, чи ні я не знаю, і це не тема розмови на загал.
Щодо візиту місії МАГАТЕ та заяви россії
А ви не задавали собі питання, а що буде робити місія МАГАТЕ на майданчику ЗАЕС, і що взагалі вона може зробити, окрім реклами пана Ґроссі, який запише у свою майбутню біографію, що він у найважчих воєнних умовах під захистом спецпідрозділів і рф, і України побував на Запорізькій АЕС?
Далі що? Що може зробити ця людина, якщо він досі не назвав агресора у цій війні?
Може туди приїхати генеральний секретар ООН пан Гутерріш? Він теж не назвав агресора.
Вся система ООН провалилася повністю. Вона провалюється вже давно, десятиріччями. Але це настільки явний провал усього цього міжнародного чиновництва, всієї цієї політики, що згадувати про ці організації, на мій погляд, соромно.
Конкретних санкцій, які б МАГАТЕ могло б прийняти проти росії немає. На жаль, усі міжнародні угоди, особливо міжнародні Конвенції, не мають розділу "санкції за порушення". Обговорювати можна, а санкцій немає.
Що можна зробити у цій ситуації?
Вигравати війну. Усе. Іншого нічого немає.
Про персонал "Росатома", який знаходиться на ЗАЕС
Ці люди – злочинці, бо вони знають, що вони порушують: вони порушують Конвенцію із захисту ядерного матеріалу, Конвенцію з ядерної безпеки і багато інших. Вони це знають. Це злочинці. Але чому проти них нашою ГПУ не порушені карні справи, мені не зрозуміло. Того, хто стріляв по житловому будинку посадили на 15 років, і правильно посадили. Але той виконував наказ за присягою. А це явні порушники – головні інженери АЕС, і проти них не порушуються карні справи. Чому?
Коли є порушена карна справа проти особистості – ця людина про багато що буде думати, і наступний може не поїхати.
Є Верховна Рада (яка ухвалила вчора звернення про персональні санкції проти співробітників "Росатома"), вони молодці, хоча це рішення треба було приймати щонайменше півроку тому, а є фахівці, є президент "Енергоатома", голова Держатомрегулювання – вони чим займаються? Вони мають ці справи порушувати (мається на увазі, ініціювати порушення). У МЗС є спеціальний департамент, вони мають цим займатися. Це робота і навіть обов'язок цих чиновників. Вони де?
Микола ШТЕЙНБЕРГ, головний інженер Чорнобильської АЕС у 1986-1987 рр, голова органу ядерного регулювання України з 1991 по 1995 рік, член ради керуючих МАГАТЕ у 1994-1995 роках
