Завантаження ...
Новобудови Києва
Новобудови Києва

EXISTENTIALISME

existentialisme.png

Я би хотіла померти, дивлячись в очі комусь, кого люблю. Люблю у найширшому значенні цього слова. Це значить, що мені треба якнайшвидше вибратися з цього напівпідвалу, вибратися й піти геть. Але мер просить залишатися у сховищах, і я не можу піти.

Я би хотіла померти, дивлячись в очі комусь, кого люблю. Люблю у найширшому значенні цього слова. Це значить, що мені треба якнайшвидше вибратися з цього напівпідвалу, вибратися й піти геть. Але мер просить залишатися у сховищах, і я не можу піти.

Гахнуло, коли він доїдав стейк.

Ми вже порядком знудилися один від одного. Я пила каву й думала, що, мабуть, ми бачимося востаннє. Бо я вже більше не можу працювать безкоштовною психологічною підтримкою.

Гахнуло ніпанятна куди.

«Чекаємо на інформацію від Військової адміністрації».

Бар, у якому до того було з півдесятка людей, швидко заповнюють відвідувачі.

У чоловіка за сусіднім столиком - грубезний том Камю.

Мій візаві відчуває страх.

Я відчуваю нескінченну втому. І трохи - гніву й завзяття. На самому дні. Пошкребеш - і закінчаться.

Страх шкребе мого візаві, і рештки гніва виливаються - на нього та на цей страх.

- Все! Безпека скінчилася. Всееее! Нема де сховатися - факт. Сьогодні прилетіло нам. Завтра - комусь іншому. Москалі оно кажуть, що можуть по Польщі ядерною зброєю шибанути. Нема куди тікати, альо!

Він зараз заплаче прямо в рештки стейку. Але я не можу зупинитися. Навряд чи це проканає за психологічну підтримку.

- Безпека скінчилася, але правда в тому, що її ніколи й не було. Шок, сенсація: ми всі помремо! Рано чи пізно. Болісно чи не дуже. Достойно чи ні. Але помремо. Всі. Такий закон буття.

Він відставляє стейк.

- Доречі, а як би ти хотів померти?

- Давай краще не будемо про це.

- Та ну! Коли взагалі про це говорити, як не зараз?

Він надовго замовкає. Думає.

- Мені років 70 чи 80. В Америці. Чи в Канаді. У шпиталі. Зі знеболювальним і на наркотиках.

- Ага. Тобто, так, щоби померти й не помітити.

- Так.

За сусідніми столиками обговорюють можливі місця прильоту. На великих екранах показують старий діснеївський фільм про псів.

Я міркую про те, як хотіла б померти.

В групі «Бункер», яка у нас замість групи ОСББ, постять фотки чорного диму, який видно з вікон.

Мер просить залишатися у сховищах - можливі повторні обстріли.

Я би хотіла померти, дивлячись в очі комусь, кого люблю. Люблю у найширшому значенні цього слова.

Це значить, що мені треба якнайшвидше вибратися з цього напівпідвалу, вибратися й піти геть.

Але мер просить залишатися у сховищах, і я не можу піти.

Значить, іще не час.