Так роблять всі батьки - включають дитині мультики, а самі займаються своїи справами. Але чи всі вони підходять дітям, чи вчать доброму, світлому, вічному? Дитячий психолог з 25-річним досвідом Ольга Нікітіна проаналізувала три популярні мультсеріали для малюків: «Маша і Ведмідь», «Школа кролика Бобо» і «Малишарікі» (кілька років поспіль вони є одними з найбільш рейтингових). Вислухавши доводи психолога, ви навчитеся легко ....
Так роблять всі батьки - включають дитині мультики, а самі займаються своїи справами. Але чи всі вони підходять дітям, чи вчать доброму, світлому, вічному? Дитячий психолог з 25-річним досвідом Ольга Нікітіна проаналізувала три популярні мультсеріали для малюків: «Маша і Ведмідь», «Школа кролика Бобо» і «Малишарікі» (кілька років поспіль вони є одними з найбільш рейтингових).
Вислухавши доводи психолога, ви навчитеся легко визначати для себе, які мультики можна показувати дитині, а які – ні.
Для початку фахівець нагадала батькам: важливо, щоб мультфільми увійшли в життя дитини не раніше 3 років.
– До цього віку дітям в принципі шкідливо дивитися відеоматеріали, оскільки основний розвиток йде шляхом діяльності та комунікації. Все, що бачить дитина на екрані до 3 років, – марно, якщо не сказати погано.
Вибирати треба тільки якісні мультики, і під якістю розуміється не віртуозно створена анімація:
– Нещодавно прочитала цікаву думку. Ми любимо високий рівень промальовування в вітчизняних мультфільмах, тому що ми – дорослі. А дітям немає до цього діла. Вони живуть почуттями. І можуть співпереживати герою, навіть якщо він промальований абсолютно схематично.
Якість – це скоріше про те, коли в мультику є розумний сюжет, максимально наближений до життя. Тобто, мультик повинен бути зі змістом, доречними фразами або поведінкою героїв – щоб у малюків не виникав дисонанс між мультяшною та об’єктивною реальністю.
«Школа кролика Бобо»:Добрий сюжет і вівця розміром з коня
Цей мультик гаряче улюблений молодими мамами. Його вибирають в якості корисної «развивашки» для найменших. Ольга Нікітіна подивилася кілька серій. Загальне враження – позитивне.
– Мультфільм добрий, в ньому хороша подача матеріалу. Пісеньки легко запам’ятовуються, тому приготуйтеся, що дитина буде їх наспівувати цілими днями. Якщо зі смислами в мультику все в порядку, то до зовнішнього вигляду героїв є питання. І справа тут не в різниці смаків.
Образ персонажів далекий від реальних прототипів, тому дітям складно буде зрозуміти, як вони виглядають в реальності. Для розвиваючого матеріалу це не дуже добре.
– Зображення тварин своєрідні. Кролик чомусь в футболці, але без штанів і в окулярах. Вид такий, що навіть відразу і не скажеш: перед вами – кролик.
Вівця майже не відрізняється за розміром від коня, а у кішки очі промальовані, немов вона – людина.
Ольга Нікітіна вважає, що в цілому це непоганий вибір для перегляду. З одним застереженням: дітям можна давати вже складніший матеріал.
– Повторюся: я не прихильник того, щоб малюки до 3 років дивилися мультики, а після цього віку, мені здається, показувати «Школу кролика Бобо» вже запізно.
Вибір за батьками.
«Малишарікі» вчать багато чому і в легкій формі
З приводу цього серіалу відгуки у психолога виключно позитивні.
– Діти 3-4 років здатні повністю зрозуміти те, про що розповідається в мультику, і засвоїти тему. Отже, зможуть використовувати отримані знання в повсякденному житті. Головні переваги серіалу – помірність у часі та доречність обраного матеріалу.
– Серії тривають по 5 хвилин, дитина здатна утримати увагу від початку і до кінця. Отже, зможе повністю засвоїти інформацію. Мультфільм знайомить малюка з предметами, явищами, квітами, емоціями, правилами поведінки, вчить захищати свої кордони (що дуже важливо), повазі до оточуючих і дуже багато чого ще.
При перегляді Ольга Нікітіна помітила «фішки», які використовують в роботі з дітьми психологи та педагоги.
Ось деякі з них:
– У мультику багато «Я-повідомлень». Такий спосіб спілкування формує у дитини відповідальність за свої слова і вчинки, витісняє бажання звинуватити інших у своїх нещастях.
– Корисна інформація часто подається через дії та ситуації, з якими малюк стикається в повсякденному житті – умивання, зарядка, підйом і засипання, погода, ігри. Це помітно полегшує засвоєння матеріалу.
– Опис речей, природних явищ і всього іншого, про що йдеться в мультфільмі, здається дуже реалістичним і при цьому легким для розуміння.
– Швидкість миготіння картинок на екрані та колірна гамма підібрані з розрахунком на сприйняття дітей маленького віку, що також дозволяє краще зрозуміти матеріал.
«Маша і ведмідь»: чогось бракувало?
Цей мультик Ольга Микита вважає дуже неоднозначним. Багато дітей і навіть батьки дивляться його, як зачаровані, а колеги-психологи часто лають. Експерт пояснює чому.
– Психологи покликані давати оцінки дитячому контенту, в тому числі вказуючи на нюанси, які непомітні широкому колу глядачів. І з приводу «Маші та Ведмедя» є один великий нюанс. Після перегляду діти можуть зробити неправильний висновок: «Заборони не діють, порушуй їх безкарно».
Прочитавши ці рядки, батькам не треба скептично посміхатися, мовляв, да ладно вам, не будьте ханжею, головне, що мультик дуже веселий і радісний.
З приводу радості ніхто не сперечається, її тут в надлишку. Але дорослі повинні розуміти: якщо вони сприймають мультик як милий жарт, то діти дивляться на нього інакше.
Побачене для малюка – це реальність. Він запам’ятовує те, що «працює», і починає повторювати.
– Дитяче життя багато в чому складається з заборон. І кожна дитина хоче ці заборони порушувати (не митися, не ходити в садок, не слухатися батьків і т.д.). Виховний контекст якраз повинен показувати, до чого ігнорування заборон може призвести. На жаль, досить численні порушення соціальних норм, які допускає Маша, отримують в мультфільмі позитивне підкріплення. В цьому і полягає велике «не так» цього мультика.
Психолог перераховує моменти, які її насторожують:
– Дитина виступає як споживач. Маша не піклується, не дає, а тільки бере, часом не вказав подяки. ⠀
– Маша принижує авторитет дорослого, який піклується про неї. Іноді дівчинка штовхає Ведмедя, часто і досить жорстко жартує над ним, майже ніколи не слухається.
– Дитина проявляє тільки однобокі емоції: інтерес, здивування, забава. І майже не проявляє любові, співчуття, переживання болю: ні стосовно себе, ні стосовно близьких. ⠀
– Маша нікому нічого не винна. Вона весела і завжди виходить переможцем. А той, хто піклується про неї, переживає, чомусь часто виявляється в дурнях. Багато батьків часто порівнюють «Машу і Ведмедя» з легендарним «Ну, постривай!». Кажуть, наприклад: «Вовк теж викликає у багатьох симпатію, а він – той ще хуліган». Але з цим мультиком в плані виховання якраз все добре. В «Ну, постривай!» порушення заборон призводять до плачевних результатів, пояснює експерт. І в цьому сенсі мультфільм працює на зниження у дитини бажання щось порушити. У «Маші та Ведмедя» такого чіткого посилу немає.
Крізь серії червоною ниткою проходить думка: «Мир – цікаве місце, де ти – головна. Що б ти не робила, як би себе не проявляла і як би не поводилася з оточуючими та близькими, з тобою все буде добре!». Але ми-то з вами знаємо, що це далеко не так і що в житті все має наслідки. Хоча виховна функція мультика кульгає, фахівець вважає, що його можна дивитися, «дотримуючись дозування». ⠀
– Мультфільм подобається дітям, це говорить про те, що зроблений він дуже грамотно, з урахуванням особливостей дитячого сприйняття. Тут багато дій, картинки змінюються, увага не застряє, немає моралей, героїня дуже весела, і в цілому у неї дуже насичене життя.
Якщо треба розважити сумну дитину, то «Маша і Ведмідь» з цим завданням легко впорається. Тільки батькам доведеться все одно витратити час на спільний перегляд і виступити в ролі коментатора: пояснювати малюкові, що Маша – це Маша, вона мила, вона часто буває неправа і брати з неї приклад не треба.
Ольга Нікітіна нагадує батькам ще ось про що: сучасна мульт індустрія багата на прем’єри, але дуже часто вона поставлена на комерційні рейки. А різні комісії по допуску продукту на екрани працюють сьогодні більш лояльно, ніж у попередні часи. Якщо батьки піклуються про психологічний комфорт дитини, то в ролі критиків доведеться виступити їм самим. ⠀
– Знайдіть декілька хвилин, подивіться вдумливо пару серій того мультика, який любить ваша дитина. І ви зможете зрозуміти, відчути, чи хочете ви показувати його далі, чи не обернеться він на шкоду.
Моя дитина
За матеріалами
