26 Серпня 2014
9141
Як швидко плине час! Ще зовсім недавно ви проводили безсонні ночі над дитячим ліжечком, робили з дитиною перші кроки, відповідали на безкінечні «чому», читали вголос дитячі книжечки, раділи всьому новому, чому навчився ваш малюк. А сьогодні, дивишся, а він вже підріс, не по роках розумний.
Як швидко плине час! Ще зовсім недавно ви проводили безсонні ночі над дитячим ліжечком, робили з дитиною перші кроки, відповідали на безкінечні «чому», читали вголос дитячі книжечки, раділи всьому новому, чому навчився ваш малюк. А сьогодні, дивишся, а він вже підріс, не по роках розумний. Ми в його роки такого не знали. І все-то він вміє: і читає, і рахувати, і малюєвати. А чи не пора йому до школи?
Раніше все було простіше – в школу йшли із семи років. Але вітер змін і шкільні реформи зробили свою справу – всі шістирічки стали відправлятися за парту. А вже через 3–4 роки експерименту вчителі і психологи забили тривогу. Занадто великою ціною – здоров’ям, психологічним надривом діставалось деяким дітям навчання із шести років. Багато батьків вирішили: «Експерименти нехай ставлять на своїх дітях, а ми не будемо відбирати в дитини рік щасливого дитинства».
Як же правильно прийняти рішення і відповісти на запитання: в 6 чи в 7? Адже від успішного старту залежить вся шкільна доля дитини.
Буває таке, що в сім’ї росте «чомучка», якій цікаво буквально все. Вона знає набагато більше від своїх ровесників, з пелюшок вивчила абетку, в 5 років прочитала весь буквар, з цікавістю слухає книжки. Батьки з радістю віддають своє чадо в перший клас. «Наша дитина готова, нехай іде, розвивається далі», – вважають одні. Дні йдуть за днями, а дитина приходить зі школи втомлена, не хоче вчити уроки, погано спить, схудла, вчорашні улюблені книжечки вже не радують, навіть стала відставати. В чому справа? Адже все починалося так добре! Іноді батькам приходиться навіть забирати дитину з першого класу і чекати ще один рік.
Або ж інший випадок. Син росте не тільки допитливим, але й дуже рухливим. Батьки вирішують: «Нехай іде до школи, там її навчать дисципліні». Нічого подібного! Вчителі жаліються: на уроках дитина не може сидіти спокійно, поправляє вчителя, вискакує, коли її не питають, і старається відповідати за товариша, тому що все знає.
Важливо зрозуміти, що не тільки елементарні навички (читання, письмо) та інтелектуальні здібності визначають шкільну зрілість. Повинна враховуватись і психологічна готовність, відношення до нової соціальної ролі школяра, прийняття нових обов’язків і вимог. На запитання: «Чи хочеш ти йти до школи?» більшість дітей відповідають: «Так». А ви спитайте: «Для чого?» Якщо дитина відповідає: «Всі йдуть і я іду», «Я там буду гратися з друзями», «Мені куплять новий рюкзак і пенал», то осмисленої потреби в навчанні у неї ще нема, а бажання змінити обстановку здається привабливим. Потрібно, щоби школа вабила дитину своєю головною діяльністю – навчанням. «Хочу навчитися читати і писати», «Хочу вирости розумним» – це вже осмислена сходинка вгору до «дорослості», до знань.
Також необхідно звернути увагу на вольову готовність малюка, тобто можливість управляти своєю увагою й поведінкою. Чи може ваша 6-річна дитина не йти на поводу свого «хочу–не хочу», а виконувати ваші вимоги, просьби, відповідати за постійне доручення в домі? Чи може вона поставити собі мету, прикласти відповідні зусилля в подоланні труднощів? Якщо так, то тоді в школі вона буде почуватися добре.
Якщо дитина часто хворіє (тим більше в неї хронічні захворювання), швидко втомлюється, не поспішайте її віддавати до школи – нехай окріпне. Якщо вона росла, міцна і достатньо здорова, то вже в 6 років без особливих зусиль витримає шкільні навантаження.
Зверніть увагу на темперамент та індивідуальні особливості малюка. Легко збудливим, емоційним, швидким дітям (частіше такими бувають хлопчики) важко зосередитись, виконати завдання, яке потребує акуратності. Їх цікавить геть усе навколо, вони пізнають світ через рухи, вчинки. Таким дітям краще йти до школи в 7 років, тому що їм потрібно набігатись, награтися. Якщо дитина в’яла, повільна, невпевнена в собі, то зайвий рік вдома їй піде на користь.
Якщо ж діти неквапливі, старанні, допитливі (частіше дівчатка), вони вже в 6 років довго розглядають малюнки, уважно слухають дорослих, доводять розпочату справу до кінця, то таких дітей у школі буде супроводжувати успіх і благополуччя.
Дивно, але дитина в 7 років дуже відрізняється від себе ж 6-річної! За рік вона не тільки підростає, але робить і якісний стрибок у своєму розвитку. Дитина «дорослішає» прямо на очах. І чим старшою вона стає, тим простіше буде відбуватися перехід до напруженого шкільного життя. Але, як мовиться, головне не перетримати дошкільника вдома, щоб не перегоріло бажання навчатися.
Варто задуматись над запитанням «Коли віддавати дитину до школи?» батькам дітей, які народилися влітку. Адже вчені стверджують, що літні діти дещо відстають в розвитку від своїх ровесників, які з’явилися на світ в інші пори року. В ході проведення експерименту на швидкість читання, в якому приймали участь більше 7 000 дітей, спеціалісти встановили, що «літні» учні читають повільніше, не завжди можуть зосередитись і часто відволікаються. На думку дослідників, це пов’язано з тим, що ці діти частіше за все опиняються найменшими в загальному шкільному потоці. А різниця у віці, навіть в декілька місяців, дуже помітна. Становище погіршується ще й тим, що вчителі ставлять однакові вимоги як перед 7-річними, так і перед 6-річними дітьми, вимагаючи від них стандартного рівня знань.
Якщо ж ви вирішили не віддавати дитину в 6 років до школи, то важливо не упустити цей «золотий» вік і використати його не тільки на підготовку до школи. В цей період у малюка дуже висока творча активність. З приходом до школи яскрава вільна творчість уступає місце заучуванню, оволодінню навичками. Тому саме зараз потрібно навчати дитину музиці, живопису, ліпленню, танцям. Корисно віддати дитину в спортивну секцію, наприклад, на плавання.
Тому думайте самі й вирішуйте самі: вести чи не вести…
Ірина ОЛЕКСА,
соціальний педагог
Соціально-психологічного центру
(за матеріалами інтернет-сайту
www. baby.com.ua)
