Володимир УДОВИЧЕНКО: «Переконаний, що громадянське суспільство України нарешті відбулось і результати не забаряться»

З одного боку, ми з вами напередодні 23-ї річниці незалежності України, а з іншого, вже можна стверджувати, що саме сьогодні і йде битва за Україну, її самостійність і суверенність.

 
Дню незалежності України присвячується

Однозначно сьогодні всі події в державі саме і пов’язані з боротьбою за незалежність України та її територіальну цілісність! З одного боку, ми з вами напередодні 23-ї річниці незалежності України, а з іншого, вже можна стверджувати, що саме сьогодні і йде битва за Україну, її самостійність і суверенність. Під шквалом російських (це ж треба до такого дожитись!) «Градів» гинуть наші хлопці, мирне населення, діти.
На превеликий жаль, біда війни прийшла і в наш Славутич. Усім містом ми попрощались із славутицьким Героєм України Сергієм Волнухіним. Йому виповнилося лише 28 років. Він залишив 1,5-річну доньку і віддав життя за святе – за свою землю, за свою державу, за майбутній час своєї Улянки, коли, як мріяв наш Кобзарь, «врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі».

Неважко зрозуміти, особливо на прикладі сьогодення, що таке мир і війна, що таке злагода і протистояння. Кожне місто, і наш Славутич теж, має обрати або комфорт, спокій, взаємоповагу і розвиток, або протистояння і невідомо що… Як ніколи, при будь-якому розгортанні подій, навіть найсприятливіших для України, конче необхідні об’єднуючі ідеї, а особливо – національна ідея. Не втомлюся переконувати і пропонувати свій варіант, а саме: українська державність, Україна – ДЕРЖАВА і високі стандарти життя, як це не банально звучить. Але практика країн Європейського Союзу саме це й довела! А критерій істини саме і є – практика. Безсумнівно, є запит на нову політику – людиноцентристську, людяну, результатом якої було б благополуччя суспільства в цілому і можливість для кожної людини зокрема мати рівні можливості для всіх діточок, ВСІХ, в яких би сім’ях вони не народжувались!

Практика сьогодення доводить, що в суспільстві з’явилось соціальне замовлення, попит на нове життя, нову політику і нових політиків. Переконаний: якщо нам усім через громадянську позицію вдасться зменшити вплив грошей на владу, особливо на процес приходу до влади, то обов’язково з’явиться і пропозиція суспільству нових партій, нових політиків – представників усіх поколінь (що характерно і дуже важливо) серед яких будуть справжні патріоти, професійно підготовлені, із життєвою історією, державники. На виборах президента України українське суспільство довело, що воно сильне як ніколи, що воно може згуртуватись саме навколо національної ідеї, тому вибори президента України пройшли в один тур з величезною явкою громадян. Одним словом, слава Українському Народу, «…якого правди сила ніким звойована ще не була...» і сподіваємось – не буде!

Останнім часом славутичан хвилюють дуже специфічні питання, що виникають в місті: комусь заважає український прапор, комусь стрічечка українська заважає. Раніше не розумів і відверто дивувався, відвідуючи Велику Америку (США), – кругом прапори, американська атрибутика. Американці навіть різного кольору шкіри показують приклад, як вони люблять свою державу, як вони цінують її і що від того отримують: людське задоволення і людську самоповагу. Кожен американець відчуває, що він – американець. Американець в будь-якому куточку світу! З іншого боку, не припускаючи будь-якої людської агресії, ми повинні навчитись розпізнавати, вибачте, і «лжепатріотизм».

У нас до цього часу Гімн України, гімн своєї держави майже ніхто не знав. А це ж ДЕРЖАВА! Якщо хочете, святий обов’язок кожної людини любити свою державу, свою Україну, своє місто! І чому цього не зрозуміти і не перепустити через свою свідомість? У мові проблеми? Та нема проблем у мові. Державна мова без жодного сумніву єдина – українська. І хто і чому має забрати у мене мою українську мову? Мене батько в школу маленьким відвів за 7 кілометрів у село Крюківщину заради того, щоб я навчався українською мовою – і це вже було навіть на той час просто страшним фактом! І де – лише за 10 км від столиці, міста Київ! Україною ратифікована Європейська хартія регіональних мов, яка й захищає ВСІ мови, які традиційно використовуються в межах території держави, і, безумовно, ця хартія повинна нами всіма дотримуватись. Але не обманюймо себе і своїх дітей! Не хочете, щоб вони знали три мови? Повинні зрозуміти, що в сучасному світі – це обкрадання своєї дитини, а особливо коли вона не знає державної мови. Так сталось, що в Україні обов’язково треба знати мінімально три мови, для того, щоби бути конкурентним у цьому світі. Невже це так тяжко осягнути і йти одне одному просто назустріч – навчитись поважати право іншої людини?! До речі, Уінстон Черчілль писав, що демократія – не кращий спосіб організації суспільних відносин, але, на превеликий жаль, ніхто кращого не придумав. Що таке демократія? Демократія – це не війна, не боротьба влади й опозиції, демократія – це пропозиція, можливість чути цю пропозицію і реалізовувати її в життя. Звісно, що тяжко сьогодні внести щось конструктивне для розвитку, який принесе користь всій Україні, суспільству, територіальній громаді будь-якого міста, і того ж таки Славутича. Звісно, тяжко, але тільки пройшовши цей шлях змін і реформ, можна розраховувати на покращення умов життя!

Хотів би звернутися до всіх славутичан із простим закликом: давайте поважати один одного! Переконаний, прочитаний Кодекс, прочитана Біблія, просто цікава книжка спонукатиме замислитися, зупинитися, інколи схаменутись, залишитися один на один із собою і проаналізувати, що краще. Чому ж ми «топчемо» те, що краще? Хтось напис якийсь, вибачте, дуже похабний робить на стіні щодо президента України, який всенародно обраний у першому ж турі громадянами України. Що це? Зате які молодці славутицькі діточки – вони миттю намалювали красивий тризуб і написали «Україна єдина»! Ось і відповідь майбутнього теперішньому!

Переконаний: немає в Славутичі причин для протистояння. Славутич – давно вже сучасне європейське, а саме головне – українське місто, в якому проживають представники 49-ти національностей і народностей. Єдність починається з переконання один одного, в оцінці того, що відбувається сьогодні. Це провина наша, як громадян, в тому, що коїться, і як навчитись відповідати за демократію, відповідати за своє рішення, за своє делегування права управляти державою, відповідати за кожного депутата, якого обираємо! Як ніколи актуально на порядку денному виховання громадянськості, сприяння формуванню особистості громадянина.
Зараз іде великий диспут навколо Конституції України. На нашу долю випало пройти і цей шлях усвідомлено. А що відбувається? Одні, на рівні регіону хочуть управляти як князівством і зробити відповідні зміни до Конституції України, тобто централізацію перенести з державного рівня центральних органів виконавчої влади на рівень регіональний. На мій погляд, це ще гірше в багато разів, ніж є сьогодні! Дехто з депутатів хоче бути князьком на місцевому рівні. Ні, і ще раз ні! Управляти повинен єдиний суб’єкт громадянського суспільства – Славутицька територіальна громада, а все складне визначається через місцевий референдум. І це має бути зафіксовано в новій Конституції України й у відповідних законах. Будь ласка, є протиріччя між міською радою і міським головою – на референдум. І славутичани визначають, хто залишається, а хто йде в історію. Проводяться вибори. Хіба це складно? Ні! За місяць все дуже чемно робиться, та ще й кожного разу громадяни стають на вищий щабель громадянськості. Так хотілось би дожити до того часу, коли в Україні буде реалізована на практиці суспільних відносин сучасна філософія – «Конституційна Держава», «Держава благополуччя».

Потрібно схаменутись і нашій Верховній Раді. Зовсім дрібне питання: треба було децентралізувати архітектурно-будівельний контроль… Ви думаєте, децентралізували? Ні! Один раз шість голосів не вистачило, другий раз – сім… І хтось хоче змін? Але я переконаний, що громадянське суспільство України народилось, відбулось і воно обов’язково буде перемагати! Усі політики, які не розуміють цього, потраплять на узбіччя історії.

Хочу звернути увагу ще на декілька важливих тем. Звісно, що ціни сьогодні обурюють людей. Реальні доходи не збільшуються, а зменшуються, причому в різних напрямках. І коли порівнювати курс долара до гривні, то ціни вже давно випередили все, що можна. Взяти хоча би паливно-мастильні матеріали, ціна на які піднялась безконтрольно, причому без регулювання державою на рівні антимонопольних процедур. Переконаний, що потрібні додаткові упереджувальні заходи.

Зараз ще один тяжкий період потрібно пережити – перейти до виконання відповідного Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» №1198-VII від 10.04.2014. Звісно, що тарифи будуть збільшені. Ми повинні до цього підготуватися і пройти оптимальним шляхом із компенсуючими заходами на усіх рівнях влади. Безумовно, що якась частина сімей буде захищена субсидіями.
Разом з тим – при будь-яких поточних питаннях! – ми не повинні припиняти роботу над вирішенням стратегічних проблем, першочерговими з яких є розвиток нашого головного підприємства – СП «Чорнобильська АЕС» і з урахуванням цього – переформатування Управління 30-кілометрової зони відчуження. Адже місто Славутич будувалось для вирішення чорнобильських проблем саме в зоні ЧАЕС і повинно постачати трудові ресурси на підприємства 30-км зони. Водночас буде досягнута й ефективність витрат Державного бюджету. Ці складні політичні, економічні й соціальні питання розглядаються в комплексі, і, звісно,ЧАЕС має перейти в управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, тому що це єдина система енергетики. В Україні є всі підстави для розвитку атомної енергетики з доведенням показника до 70%, як, наприклад, у Франції. Скажімо, чому б не перейти на електроплити як у Славутичі, так і по всій Україні? Але проблеми ЧАЕС, зняття її з експлуатації, вся система переробки радіоактивних відходів мають бути вирішеними в одному технологічному ланцюгу, щоби була для суспільства чітка перспектива і гарантія безпеки. Ми провели відповідні переговори разом з генеральним директором ДСП «Чорнобильська АЕС» Грамоткіним І. І. Створили робочу групу з цих питань і почали співпрацювати з керівництвом Адміністрації 30-км зони відчуження. Вже можна сказати, що є повна гарантія щодо підписання угоди з компанією «Холтек», розпочнеться проект із будівництва централізованого сховища НАЕК «Енергоатомом», якого довго чекали, продовжимо лобіювати будівництво науково-дослідницького реактору, без якого майбутнє атомної енергетики неможливе, а для Славутича це – додатковий ресурс.

Звісно, для того, щоби вирішувати стратегічні питання, потрібно забезпечити нормальну життєдіяльність міста. Хотів би звернутись з великим проханням до кожного славутичанина: зайняти активну громадянську позицію. Ми не можемо з вами допускати негативних явищ – пияцтва в центрі міста, у міському парку та зонах відпочинку до двох–чотирьох годин ранку, вживання наркотиків, ходіння з «перекривленими» обличчями після зловживання спиртними напоями, брутальних висловів. На жаль, деякі батьки не тільки не стають позитивним прикладом, а ще й відкуповуються від дітей кишеньковими грошима. Скажете, як завжди: а де ж міліція? Не справитись міліції з цим питанням самій НІ-КО-ЛИ! Тільки ми з вами разом в єдиній Славутицькій родині можемо впливати на цю ганебну ситуацію. Прикладом є розвинуті країни Європи. Та ж Австрія, Німеччина, Польща, я вже не кажу про США – бо там, у благополучному місті біля Вашингтону, коли йде дискотека, батьки чергують по черзі. Вдумайтесь! У Великій Америці, з бюджетом, із шерифами, батьки… чергують! Щоби діточок своїх оберігати і зберігати їх від наркоманії і всього негативного, що сьогодні не просто тягне, а затягує в ту бездну, звідки якщо й повертаються, то вже зовсім іншими. А життя дається людині всього один раз і прожити його потрібно намагатись так, як казав класик М. О. Островський словами свого героя Павки Корчагіна: «…чтобы не было мучительно больно за бесцельно прожитые годы…»!

На такі дуже актуальні й важливі, на мій погляд, питання вимушений звернути вашу увагу, шановні славутичани, напередодні Дня незалежності України ради того, щоб завжди були мир, злагода і взаємопорозуміння, а ми би їх цінували, шанували і берегли. Я щиро вдячний нашій молоді, нашим учням, славутичанам, які усвідомили слова нашого Кодексу, освідомили їх і, переконаний, реалізують на практиці: «Якому бути Славутичу, якій бути Україні, якому бути світу, залежить від кожного із нас».

Об’єднаймось, як ніколи, навколо очевидних і зрозумілих цінностей життя!