Болить….

Україна, моя країна, в якій я живу більше піввіку, - спокійна, толерантна, миролюбна з розумними, працьовитими людьми, які і в самих страшних думках не могли подумати про війну, допустити її на своїй землі. Але зараз на моїй землі йде війна: неоголошена, страшна, підступна.

 
Хочеться розпочати словами дуже старої української пісні, яка мене торкнула за живе:

«Земля важка, земля важка,
У ній багато зброї.
Земля легка, земля легка,
У ній лежать герої...

Земля рясна, земля рясна,
як поле колоситься.
Земля страшна, земля страшна,
коли горить пшениця.

Земля одна, земля одна,
Одне над нею небо,
Земля одна, земля одна,
Другої нам не треба»


Україна, моя країна, в якій я живу більше піввіку, - спокійна, толерантна, миролюбна з розумними, працьовитими людьми, які і в самих страшних думках не могли подумати про війну, допустити її на своїй землі. А чи може нормальна людина це допускати? Адже ж ми прийшли на цей світ для творення добра, бо життя дається від любові.

Але зараз на моїй землі йде війна: неоголошена, страшна, підступна. А розв*язала її Росія, країна, яку я, мої близькі, мільйони україномовних та російськомовних українців вважали братнім народом. Ми колись були схожі, виросли на одних книжках, не було навіть кордонів між нами, однією мовою говорили (і ніхто і ніколи не чинив утиски за російську – це так все продумано НАДУМАНЕ). А зараз хочеться відгородитися від цієї Росії трьохметровою стіною і крикнути Путіну: «Пішов геть!!! Геть з мого дому, злочинець!».

Мені дуже шкода, що росіяни підтримують цього нелюда. Якщо б не було підтримки російським народом, йому б не вдалося створити велике зло. Він спалив всі мости між нашими народами. Ніяким американцям, англійцям чи полякам ніколи не вдалося б так добре, як йому. А чи зможемо ми їх відбудувати в майбутньому? Ми ж сусіди! Росія влізла у внутрішні справи незалежної країни, стріляє в українців на нашій землі і з свого боку, підтримує і керує терористами на сході України. Для мене і для багатьох-багатьох українців зникла країна-визволитель, яка разом з братніми народами бувшого Радянського Союзу перемогла фашизм. Все це в минулому. Зараз Росія – окупант, каратель, з вини якої гинуть невинні кращі сини України, падають ракети на міста, які жили в мирі, хай з проблемами, але ми вирішимо їх самі! Ми вас не звали! А ті, хто звав, я думаю, що гірко пошкодували за це.

Хочеться звернутися до всіх матерів Росії із закликом зупинити свого президента-агресора, адже він посилає ваших дітей, чоловіків, братів та знайомих не захищати, а знищувати ні в чому не винних перед вами українців, несучи горе і в українські і в російські сім*ї. Не любіть, не підтримуйте Путіна за те, що він зробив з Україною, допоможіть нам, бо я не хочу, щоб в моїй країні була війна, гинули люди, я дуже хочу знову жити мирно зі своїми сусідами, їздити в гості, подорожувати, збагачувати одне одного, а не руйнувати наші країни.

Людмила Запорожець, м. Славутич