Славутич прокидається ..бо ми стаємо доросліше.. (Народна новина)

Хтось із присутніх накинувся на депутата із звинуваченнями за запізнення (пан Різаненко дійсно запізнився на 20 хвилин). Хтось висунув припущення, що ударівець приїхав у місто призначати, так званих, «смотрящих» (в якості «смотрящих» назвали усім відомого депутата І. Ісхакова та А. Гладченка), чим неабияк потішили народного депутата і трохи збентежили міського голову.

 
30 червня 2014 року мені довелося взяти участь у робочій зустрічі громади міста Славутич з народним депутатом Павлом Різаненком, що входить до фракції партії «Удар» у Верховній Раді України. Зустріч відбулася у приміщенні виконавчого комітету Славутицької міської ради і її тема була заявлена як «Перспективи реформування місцевого самоврядування та нові можливості розвитку регіону».

Особисто я була запрошена на зустріч головою Славутицького міського осередку партії «Удар», Гладченком А.
Цікаво те, що самого депутата Верховної Ради учасникам зустрічі чомусь представляв не очільник міського осередку партії «Удар», що було б абсолютно логічним (адже і п. Гладченко і п. Різаненко мають стосунок до партії «Удар»), а пан В.Одиниця, колишній регіонал, який завчасно встиг покинути лави цієї одіозної, з дозволу сказати, партії. Однак, спіч діючого голови Славутицького міського осередку партії регіонів, В.Борисова, усе розставив на свої місця та, схоже, розкрив присутнім таємні плани колишніх членів партії регіонів знайти собі прихисток у лавах партії вже нового президента, а саме, партії «Солідарність». Вірогідно, що пан Одиниця має намір очолити президентську партію «Солідарність» в нашому місті. І хоча особисто він палко спростовував такі свої плани, головний регіонал міста (В. Борисов) чітко дав зрозуміти і народному депутату і решті присутніх в залі, чому було б непогано, якби пан Одиниця очолив президентську партію, чим ввів у неабиякий конфуз і самого пана Одиницю і решту присутніх, тепер уже колишніх, місцевих «регіоналів».
Взагалі, якогось конструктиву в самій зустрічі було мало. Боюсь, що перші враження нардепа від екскурсії по місту, яку влаштував йому міський голова, були трохи зіпсовані.

Хтось із присутніх накинувся на депутата із звинуваченнями за запізнення (пан Різаненко дійсно запізнився на 20 хвилин). Хтось висунув припущення, що ударівець приїхав у місто призначати, так званих, «смотрящих» (в якості «смотрящих» назвали усім відомого депутата Славутицької міської ради І. Ісхакова та А. Гладченка), чим неабияк потішили народного депутата і трохи збентежили міського голову.

Представник партії «Свобода» М. Нестеренко, взагалі агресивно накинувся на п. Різаненка, я, правда щиро кажучи, абсолютно не зрозуміла чим так розсердив конкретно цей народний депутат місцевого свободівця і в чому полягають претензії до нього. Не пішов служити в армію народний депутат ? Так і пан Несторенко зараз не на Донбасі… Таку б енергію та в мирних цілях! Чомусь не бачила я жодного представника партії «Свобода», коли моя сім’я, включаючи десятирічного сина, та ще кілька таких самих диваків одиноко стояли біля мерії нашого міста під синьо-жовтим прапором, протестуючи проти свавілля колишнього президента та його посіпак… Очевидно, одна справа звинувачувати когось у проплаченості та заангажованості, а інша справа – робити щось корисне для людей, для свого міста, для України, в решті решт. Та що казати, полум’яний свободівець пан Несторенко навіть мови рідної цурається!

Однак, неабиякими спільними зусиллями присутніх вдалося повернутися до конструктивної розмови про конституційну реформу та про перспективи місцевого самоврядування в контексті змін до Конституції України, які пропонує до розгляду Верховної Ради України новий Президенти пан Порошенко. Присутні загострили увагу народного депутата на проблемах міста Славутич, враховуючи його географічне розташування в контексті адміністративного підпорядкування Київській області, досить невигідне транспортне сполучення, у зв’язку з чим пов’язана деяка складність у веденні бізнесу, залежність нашого міста від бюджетних дотацій.

Присутнім на зустрічі був також представник компанії «Зелена Енергія», працівники якої нещодавно влаштували пікет під стінами Славутицької міської ради, у зв’язку з величезним боргом міста по платежах цій компанії. На жаль, якогось логічного пояснення того, в чому ж причина такої величезної заборгованості м. Славутич за послуги теплопостачання, я для себе так і не знайшла. Міський голова п. В.Удовиченко пояснював це відсутністю дотацій (наскільки я це змогла зрозуміти). Але питання, куди поділися ті гроші, які регулярно сплачуються споживачами теплоенергії, особисто для мене так і лишилося без відповіді...

Із виступу п. Різаненка мені особисто дуже сподобалась його думка про те, що неправильно прив’язувати місцеві вибори до партій, оскільки партії в Україні існують не в тому класичному вигляді, як в Західній Європі, США тощо, вони рідко прив’язані до якоїсь ідеології і тому, як правило, і відбувається оце ганебне перетікання місцевих депутатів (і не тільки) з однієї партії в іншу, не за покликом душі, а за кон’юнктурним принципом: яка партія на поточний момент є більш вигідною для досягнення влади, ведення бізнесу тощо.

Розлучалися ми майже друзями. Сподіваюсь, пан Різаненко не образився на нас за емоції, адже не часто доводиться спілкуватися з самим народним депутатом. Можливо, ми мало обговорювали проект конституції, натомість говорили про те що нас хвилює, що нам болить. П. Різаненко приїжджав у компанії депутатів Броварської міської ради, з якими також вдалося трохи поспілкуватись. Тож, сподіваюсь на те, що це була не остання зустріч з народним депутатом і що поїздка була пов’язана не тільки з якимись особистими планами народного депутата, а й для того, щоб налагодити контакт з нашою місцевою громадою для майбутньої плідної співпраці.

І ще, останнім часом, спостерігаючи за реакцією людей, слухаючи те, що вони говорять, не лише за результатом останньої зустрічі з народним депутатом, а й на фоні останніх подій в Україні, я зрозуміла ми, так би мовити, подорослішали. Ми вже не будемо чекати і не чекаємо від влади того, що вона для нас сама буде щось робити. Ми самі і є влада. Україна – це ми з вами, прості громадяни. Ми готові вимагати від влади дій і ми готові діяти самі. А хто цього ще не зрозумів, того чекає забуття…

Леся Хусалимова, активіст Майдана Славутича.