Скриня – символ добробуту. Історія одного експоната

До середини ХХ ст. неодмінним атрибутом українського сільського весілля була скриня, куди складали одяг, рушники, полотно - увесь посаг молодої. Посаг починали готувати зав¬часно, невдовзі після народження дочки. Вишивані сорочки, спідниці, керсетки, пояси, рушники, намиста - все це мати спочатку зберігала у своїй скрині.

 

До середини ХХ ст. неодмінним атрибутом українського сільського весілля була скриня, куди складали одяг, рушники, полотно - увесь посаг молодої. Посаг починали готувати зав¬часно, невдовзі після народження дочки. Вишивані сорочки, спідниці, керсетки, пояси, рушники, намиста - все це мати спочатку зберігала у своїй скрині. А років з п'ятнадцяти дочці справляли власну. Найчастіше її купували на ярмарку.

Весільна скриня не лише зберігала майно нареченої - вона таїла в собі дівочі мрії про майбутню долю, про заміжжя. Скриня з її змістом символізувала працьовитість молодої та її родини, адже більшість речей, які в ній зберігалися, виготовляли власноручно. Про це співається і в піснях:

Скрине ж моя мальовнича!
Да не рік, не два пряла,
Да не зимоньку ткала,
Да не літо білила,
Весь рід обдарила.


Нині вже не виготовляють весільних скринь - їх місце посіли фабричні шафи та чемо¬дани. Але у весільному обряді і піснях скриня ще оспівується як символ достатку й працьовитості, поряд з іншими предметами традиційного побуту. Оздобленню скрині надавали неабиякого значення – вона була окрасою хати.
Найбільш поширеними в Україні були мальовані скрині. Вони прикрашалися переважно рослинним орнаментом, в основі якого лежать квіти різних форм та розмірів, стилізовані або наближені до натури, червоні та рожеві яблука тощо. Квіти здебільшого в букетах або вазонах, зрідка були розміщені вільно по всій площі. Най-більш старанно розписували передню стінку скрині, потім - бічні, рідше – віко . Іноді передню стінку й віко розділяли на кілька „вікон". Металевими смугами або спеціально намальованими рамками, в яких розміщували окремі букети. Про мальовану скриню в народі казали: „Аж очі вбирає".

Взагалі розписи українських скринь, як і всі інші види народного декоративно-прикладного мистецтва, мають настрій світлий, життєрадісний. Саме таким мистецтвом народ намагався прикра¬сити своє нелегке життя, втілюючи в ньому своє одвічне прагнення до краси, до щастя. І хоча мальовані скрині назовсім зникають із нашого побуту, їх художня цінність спонукає нас замислитися про використання їх декоративного оздоблення в сучасному мистецтві - при виготов¬ленні сувенірів, панно, настінних розписів. Та й сама скриня в мініатюрі, у вигляді маленької скриньки, також була б доцільною, наприклад, як весільний подарунок - символ достатку і родин¬ного затишку . Разом з тим вона нагадувала б про минуле, уособлюючи нерозривний зв'язок часів і поколінь.

Під час весілля наречена демонструвала посаг (рушники, набожники, одяг) всім присутнім, що своє вміння ткати, вишивати та оздоблювати кружевами тканини . І таким чином всі запрошені на весілля були упевнені, що її чоловік та майбутні діти будуть одягнути та і оселя буде виглядати прикрашена.
Ятченко Олександра Афанасіївна (с. Губичі Ріпкинський р-н Чернігівської обл.) згадує :«Коли виходила за чоловіка, моя скриня була завелика. Мої родичі не могли занести ії у хату, тому що двері були замалі. Довелося залишити весільну скриню в сінцях».

Обов’язок Славутицького краєзнавчого музею, забезпечити цей нерозривний зв'язок часів і поколінь шляхом збереження історії, культури та самобутності нашого поліського краю. І ми, працівники музею, з великим задоволенням, на протязі 7 років, займаємося цією почесною роботою. Чимало експонатів зібрано за цей час, але повертаючись до вищесказаного, хочеться розповісти про останнє наше надбання – скриню.
Це дуже цікавий музейний предмет з’явився в нашій експозиції не так давно - в жовтні 2013 року, але вже встиг порадувати чимало відвідувачів. Особливо цікавляться школярі, оскільки дехто з них бачить такий витвір мистецтва вперше. Передав скриню мешканець с.Неданчичі Міняйло Лука Свиридович, за це працівники музею дуже вдячні йому. Відвідувачі нашого музею можуть оцінити цю красу. Сама скриня невеликого розміру, поверх оздоблена залізними пряжками. Лицьова сторона скрині містить зображення конвалій серед яких виконано напис: «А. Мишко». Майстер використав зелену та білу фарби для малюнку.
Користуючись нагодою хочеться запросити всіх бажаючих отримати духовну насолоду до нашого краєзнавчого музею. Будемо раді вітати Вас.


Статтю підготувала
молодший науковий співробітник
Краєзнавчого музею
м. Славутича і Чорнобильської АЕС
Павленко В.В.