На Чернігівщині вивчали метод зварювання тканин, або Коли “eлегантна хірургія” дійде до Славутича?

У селі Снов’янка, що на Чернігівщині, у п’ятницю 7 жовтня відбулася конференція хірургів Чернігівської області та міста Києва. На жаль, славутицьких хірургів на конференції не було, в роботі цієї конференції не взяв участь ЖОДЕН лікар відповідного спрямування зі Славутича – і це прикро.

 
У селі Снов’янка, що на Чернігівщині, у п’ятницю 7 жовтня відбулася конференція хірургів Чернігівської області та міста Києва.

Тема цієї потужної і масштабної конференції: «Новітні технології в онкохірургії та гінекології», її учасниками були більше сотні провідних фахівців. Потужної – тому що задіяні були значні медичні сили, масштабна – тому що учасниками її були більш ніж сотня лікарів. Це була перша така конференція, спеціалізована, хірургічна, на базі Чернігівського обласного онкодиспансеру.

Конференція дала разючі результати! Вона виявилась вкрай вдалою – це дійсно був прорив не лише в науковій царині, а й у практиці оперативних втручань. Вона наочно показала, наскільки сильна й потужна медицина цього плану на Чернігівщині – тут, саме завдяки винаходу наших, українських(!!!), учених, нарешті навчилися робити безкровні операції. Саме це дозволяє скоротити час проведення операції та суттєво скорочує період реабілітації. Про це й свідчили доповіді як наших, чернігівських, так і київських фахівців. А доповідачами були найдосвідченіші хірурги – і Національного інституту раку, і Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, і Чернігівського обласного онкологічного диспансеру.

Причому лікарями була представлена не лише теоретична частина цієї проблеми, а й чисто практична. Наприклад, метод зварювання(!!!) судин на зварювальному високочастотному електрокоагуляторі. Чи чув хто-небудь із нас, пересічних громадян, про таке неймовірне чудо? Певен, що ні! Це найперспективніший безкровний метод, він призначений для з’єднання саме зварюванням м’яких біологічних тканин при проведенні хірургічних операцій.

Своїм досвідом застосування медичного зварювання в умовах АТО поділився Григорій ДРУЗЕНКО, співзасновник Першого добровольчого українського мобільного шпиталю. За його словами, тепер вже нема потреби для проведення операції везти пораненого за багато кілометрів, часто по бездоріжжю, в лікарню, а достатньо привезти лікаря і цей апарат.

На жаль, славутицьких хірургів на конференції не було, в роботі цієї конференції не взяв участь ЖОДЕН лікар відповідного спрямування зі Славутича – і це прикро. Причина незрозуміла й невідома – чи то не знали, чи то бажання не було… А тут було що послухати, що побачити і чому повчитися! Такі методи вкрай необхідні Славутичу. Дехто з місцевих лікарів-хірургів також були в АТО і вони, як ніхто інший, повинні знати про переваги нової методики, про її застосування не лише на полі бою, а для лікування, так би мовити, цивільних хворих. Тим більше, що спеціалісти з Інституту раку вже сьогодні готові допомогти й передати свій досвід. За свідченнями фахівців, такий апарат коштує у нас 50–60 тисяч гривень. Тоді як найдешевший і найпростіший “забугорний” аналог – не менше 30 тисяч євро! Думається, такі апарати дуже потрібні Славутичу!

Мій репортаж був би неповним, якби я не звернувся з одним-єдиним запитанням до провідних спеціалістів ЧООДу:
«Як ви гадаєте, чи скоро оті чудо-технології, про які ми чули й які бачили на конференції, дійдуть до Славутича, та й чи треба?»

Відповіді я отримав такі:

Григорій БАРДАКОВ, начмед диспансеру:

– А це треба запитати у славутицьких лікарів! Можу сказати, що зараз у мене лікується декілька пацієнтів зі Славутича. Тобто працювати є над чим.

Микола КРЕСТЯНОВ, хірург, асистент кафедри судинної хірургії та керівник Центру лапароскопії:

– На першу частину запитання скажу: якщо би було бажання… Можливо, й не знали. Так, ми, на кафедрі судинної хірургії, завжди готові допомогти, піти назустріч, навчити тощо. А на другу частину запитання дам однозначну відповідь: так, треба! Дуже треба!

Як сказав мені головний лікар онкодиспансеру Валерій ЗУБ,

Славутич не був представлений на цій конференції, хоча Чернігів і співробітничає зі Славутичем. Але, так би мовити, в односторонньому напрямку – наймолодше місто України, хоча адміністративно й належить до Київської області, але ж територіально воно – поліське, і воно направляє своїх хворих на лікування й оперції до Чернігівського онкодиспансеру. Тому хочеться побажати, аби ця співпраця була більш тісною і двосторонньою, в кінцевому підсумку – більш продуктивною. Чернігівські лікарі кажуть: так, ми завжди готові допомогти, піти назустріч, навчити тощо. Взагалі ситуація виглядає доволі дивною: фактично Славутич належить до “стольної губернії”, а “провінційна” Чернігівщина взяла та й обскакала – в пологовому будинку Чернігова є зварювання, в обласній дитячій лікарні є, в онкодиспансері є!

Допоки ще Славутич “елегантна хірургія” буде обходити стороною? Чи так і буде Славутич жити за принципом «великий хірург – великий розріз», коли прогресивні й безкровні методи вже наступають на п’ятки? Отож запитання «Чи скоро оті чудо-технології, про які йшла мова на конференції, дійдуть до Славутича?» так і залишається поки що риторичним…

Володимир НАЗАРЕНКО