Жалоба не вщухає

30 травня Славутич поховав ще одного захисника. Рідні, друзі, знайомі простилися з Олександром Михайленком...

Це майже наймолодший з вояків Славутича, чиє серця перестало битися.

"Він вчився і закінчив ЗОШ №1. Його портрет був на шкільній дошці Пошани, він займався спортом, тренувався у Юрія Каленського (важка атлетика),"- так розповідає друг Михайло - "Сашко був справжнім другом і товаришем. Любив спорт, вчився завжди добре, після школи навчався в КПІ, успішно закінчив навчання. Потім літом 2022 року пішов добровольцем захищати Батьківшину".

"Важко згадувати друга, він ще міг би жити і жити, иого посмішка завжди підтримувала нас, але напад рашистів на нашу державу, порушив його життєві плани. Він став на захист рідної землі. 26 травня його не стало...", - з великим болем і сумом розповідає товариш.

Нехай земля буде  пухом воїну-захиснику - Олександру Михайленку, ми завжди будемо його пам'ятати!

Важко писати про людину, якій ще нема повних 26 років (Сашко народився 05.09.1997 року).

Щирі співчуття батькам, рідним, близьким, друзям.

Вічна пам'ять захиснику рідного краю, рідного міста, вірного сина своєї держави.

Вадим ІВКІН