Сакральний день, який не можна недооцінити. Про титанів, які тримають наше небо і наші з вами життя. І про «совєцькі скрєпи».
Сьогодні дуже особливий день в усіх сенсах — 14 жовтня відзначають День козацтва, християнське свято Покрови (хоч Україна – світська держава, але цей релігійний день має вагоме значення для багатьох українців). А з 2014 року – ще й день захисників і захисниць України. Зараз кожен день нашого (відносно) мирного і безпечного життя ми живемо завдяки ним. Відносно – тому що поки ворог поруч, і поки веде активні бойові дії, ніде в Україні немає цілковито безпечних місць. Ми будемо в безпеці, тільки коли ворога буде повністю знищено. І саме над цим щодня працюють наші воїни.
Тому хотів би сказати, що ми дякуємо їм сьогодні – але цього року все змінилось, бо ми вдячні їм щодня. У 2022 цей день дуже яскраво демонструє, як саме ми залишаємо совєцькі скрєпи в минулому і все більше незворотно віддаляємося від росії. Кілька думок з цього приводу.
Ми залишаємо в минулому застарілі традиції згадувати про оборонців лише раз на рік. Зараз все наше життя тримається на регулярних донатах на армію, на щоденній вдячності за кожну збиту ракету, за кожен звільнений клаптик землі, за кожну врятовану дитину. Ми маємо запам’ятати: поки вони тримають на фронті нас – ми повинні підтримувати в тилу їх. Лише у цій злагодженій співпраці переможемо.
Залишаємо в минулому шкарпетки і бритви в подарунок на свято. Ми більше не вітаємо «із днем захисника» всіх чоловіків і хлопчиків без розбору. Ми чітко розуміємо: кожен на своєму місці. Є чоловіки без бойового досвіду, які працюють в тилу. Є жінки, які воюють на фронті. Це свято більше не має нічого спільного із 23 лютого і радянською армією. Це в далекому минулому, до якого ми більше не повернемось.
Ці тенденції я радий бачити як в суспільстві, так і на державному рівні. Минулого року Верховна Рада перейменувала свято на «День захисників і захисниць України». Дуже вдало, бо вклад жінок не варто недооцінювати. Загалом у ЗСУ – понад 50 тисяч жінок. За цифрами Україна має один з найбільших показників кількості жінок у Збройних Силах серед країн-членів НАТО – про це повідомляє Ганна Маляр.
Залишаємо в минулому упередження і стереотипи. Тепер ми знаємо, що у Збройних Силах є не лише українські, а й іноземні громадяни. Ми бачимо, як нашу землю боронять представники різних етнічних приналежностей, різного віросповідання. Усі разом наші захисники та захисниці продовжують тяглість української боротьби, тримають над нами небо, боронять Україну на воді, в повітрі і на суші. Сьогодні ми вдячні їм усім. Сьогодні і щодня.
Фото — підрозділ ЗСУ, що першим увійшов до Славутича після деокупації. Квітень 2022. Безмежна їм шана і подяка.
Юрій ФОМІЧЕВ, міський голова Славутича
