Перше, що роблять рашисти на окупованих землях – нищать нашу символіку, перефарбовують у триколор наші вивіски, стели, назви міст. Їм дуже муляє український прапор. Вони бояться нас та нашої символіки. Це наша ідентичність.
Коли російські війська зайшли в Славутич, тут майорів наш прапор. Коли ми були під окупацією, він залишався. Ми не приймали окупаційну владу, не погоджувались із їхніми загарбницькими законами. Надзвичайні славутичани вийшли на вулиці міста, проти танків та калашів, озброєні лише синьо-жовтим стягом. Це був простий зрозумілий сигнал окупантам та всьому світу: Славутич – це Україна.
Подивіться на ці прапори, вони такі різні: деякі зшиті власноруч з підручних матеріалів. Це наша сміливість.
У містах Європи, у вікнах будинків, на балконах, на державних установах та історичних спорудах майорять українські прапори. Зараз у столицях європейських міст більше українських прапорів, ніж місцевих. Це наша підтримка.
Коли нашим громадянам вдається вирватися з рашистського полону, коли повертаються з тимчасово окупованих територій, вони долають безліч блокпостів із російськими прапорами. Люди діляться емоціями і переживаннями, розповідаючи, яке ж це полегшення – побачити на наступному блокпості український стяг. Саме тоді вони розуміють, що врятувалися, адже ця земля – підконтрольна українській армії. Це наша безпека.
Наступне завдання – зробити так, щоби українські прапори повернулися на всі території, які зараз тимчасово знаходяться під контролем орди, що прийшла захоплювати наші землі. І це станеться. Працюємо далі і Слава Україні.
Юрій ФОМІЧЕВ, міський голова Славутича
