У багатьох з нас зараз спостерігається так званий синдром відкладеного життя. Це коли людина чекає слушного моменту, щоб дозволити собі жити.
Дійсно, думки про майбутнє зараз викликають тривогу й невизначеність, тому що довгий час ми існували в парадигмі виживання. Будували плани максимум на кілька годин вперед.
Але зараз відкладати життя «на потім» – один з найтрагічніших вчинків, на які здатна людина. Дуже багато хто з нас мріють про якийсь таємничий сад, повний троянд, який коли-небудь у нього з'явиться, замість того щоб насолоджуватися тим садом, який росте перед власним будинком.
Як приклад, згадайте слова Ліни Костенко:
Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо «потім» може не настати!
Перестаньте вести себе так, немов попереду у вас ще п'ятсот років життя. Почніть своє щасливе життя прямо зараз. Радійте і смійтеся! Знайте, що сміх розкриває Ваше серце і заспокоює душу.
Позбавтеся від полону свого минулого, щоб стати архітектором свого майбутнього прямо зараз. Хоча життя не завжди дає нам те, що ми у неї просимо, воно завжди дає нам те, чого ми потребуємо.
Не відкладайте на потім те, що можна зробити зараз. Вирушайте в походи, відвідуйте нові місця, не уникайте знайомств з новими людьми. Зробіть ремонт в оселі. Йдіть навчатися. Зателефонуйте, нарешті, старому другу. Почніть відвідувати секцію рукопашного бою або бальних танців.
Почніть читати книгу, на яку ніколи не мали часу. Та почніть вже користуватися новим посудом із серванту! 
Досить відкладати своє життя на потім. Живіть сьогодні! Адже життя – це не генеральна репетиція. 
Юлія ШПИЛЕВСЬКА, психологиня Славутицького СПЦ
