19 січня – Хрещення Господнє

Християни східного обряду святкують 19 січня свято Богоявлення, або Хрещення Господнє. В народі це свято більше відомо під назвою Водохреща, саме завдяки чину Великого Освячення Води, яке відбувається напередодні та повторюється в самий цей день. Свята Церква прославляє одну з-поміж знаменних подій із життя Ісуса Христа на землі – Його хрещення у водах річки Йордан.

 
Християни східного обряду святкують 19 січня свято Богоявлення, або Хрещення Господнє. В народі це свято більше відомо під назвою Водохреща, саме завдяки чину Великого Освячення Води, яке відбувається напередодні та повторюється в самий цей день. Свята Церква прославляє одну з-поміж знаменних подій із життя Ісуса Христа на землі – Його хрещення у водах річки Йордан.

Ісус Христос настільки Себе упокорює, що приходить на Йордан як звичайна людина, щоб усі гріхи людства, які Він узяв на Себе, занурити у йорданські води, обмити від бруду гріха, щоби людина знову змогла називатись дитиною Божою.

Євангелист Матфей описує дуже просто, але дуже глибоко об’явлення Бога над водами Йордану. Він каже: одного дня прибув Ісус на Йордан, щоби хреститися від Івана. Але куди прибув Ісус? Що ж діялося в той час на берегах Йордану? Чому Він прийшов туди хреститися? Якщо ми глибше поглянемо в книги Святого Письма, то побачимо, що в той час на Йордан збиралося дуже багато людей, яких тогочасне суспільство вважало приреченими, відкинутими. Людей, які самі відчували свою грішність, свою немічність. Митарі, блудниці, грішники приходили на Йордан, тому що двері до храму їм були закриті. Вони, сповнені всякого гріха і всякої нечистоти, вважалися дном тогочасного суспільства. Про таке суспільне дно багато сказано і його описано дуже глибоко та цікаво в різних літературних творах. Саме на таке дно, над Йордан, приходить і Христос. Більше того, Він стає поруч із тими людьми і хоче звершити той самий чин, який роблять вони. А вони шукають виходу з того дна, вони шукають Божого прощення! Хрещення, яким хрестив Іван тих людей, було хрещення на покаяння. Людина тягнулась до Бога, але наче усвідомлювала свою обмеженість і приреченість на тому дні. На те дно суспільства і людського розпачу сходить і Христос. Він занурюється на дно Йордану і Він показує Себе, як одного з тих людей, які там збираються. І ось коли Він приходить до Йоанна, той, який бачить тисячі розгублених грішників, а між того народу побачив одного святого, страхається, дивується і каже: «Я потребую у Тебе хреститися, а Ти приходиш до мене!». Але Христос йому відказує: «Лиши це тепер, бо так ми маємо сповнити усяку правду». І тоді, коли Йоанн дозволив Христові зійти на це дно суспільства, відкривається небо і там, на тому дні, об’являється Бог Єдиний у трьох особах. Саме в той момент, коли Христос встає, виринає з того дна, Отець відкриває глибину неба для людини і каже: «Це є Син Мій улюблений, в Якому Моє уподобання» (Мт., 17. 5).

 

Дорогі у Христі! Дуже часто, коли ми хочемо, щоби хтось нас зрозумів, хтось нас простив, ми йому кажемо: «Ну ввійди в моє положення», або «Стань на моє місце», або «Подивись на все з мого способу життя». Сьогодні Христос це робить. Він стає на моє і ваше місце, він входить в положення тієї людини, яка в розпачі шукає спасіння і прощення своїх гріхів. Сьогодні Він не просто входить у стан людського серця, людського життя, в усі немочі, переживання й гріхи людини, а робить ще більше. Саме тому Йоанн Хреститель, який бачить, що стається, вказує на Христа і каже своїм учням: «Ось Агнець Божий, Який бере на Себе гріхи світу». Момент хрещення Христа в Йордані якраз і був тим моментом, коли Він, Який без гріха, бере на Себе гріхи світу, як Агнець Божий. Він об’являє себе добрим пастирем, який прийшов на це дно людського суспільства шукати загублену овечку, бере її на рамена свої і відкриває для неї небо.

Святкуючи Богоявлення, ми співаємо: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися». Колись і ми були огорнуті в Христа і прийняли дар Святого Хрещення. Але чи ми є свідомими, що значить той дар? Хрещення – це печать Духа Святого, яку неможливо стерти.

Задумаймося: а чи ми, як християни, даємо свідоцтво своєї віри в цьому світі, чи, може, набираючи свяченої води, лише профануємо віру? Свячена йорданська вода має чудодійну силу та є надзвичайно цілющою. Але яку вартість для нас має ця вода, коли ми лише раз чи два на рік приходимо до церкви? Яку вартість вона для нас має, коли ми покропимо цією водою свої помешкання, на стінах яких немає жодної ікони? Якою вона є для нас, якщо ми кропимо нею своїх рідних, які ніколи не стають разом до ранішньої і вечірньої молитви, не ходять в неділю і свята до церкви? Чи таким людям ця свячена вода допоможе?

У день Богоявлення ми всі маємо відновити свої хресні обітниці, які за нас складали наші хресні батьки чи ми самі. Ми повинні застановитися, чи своїм життям ми даємо свідоцтво своєї віри? Чи живемо як християни? Чи могли б люди в Україні, чи у нашому місті, чи за його межами, дивлячись на нашу поведінку і вчинки, сказати про нас, що ми є справжніми християнами? Чи не соромимося Христа і Його святої віри?

Багато з вас є хресними батьками. Тримаючи своїх похресників, ви обіцяли виховувати їх у вірі, в любові до Бога. Тому запитаймо себе сьогодні: чи ходять наші похресники до церкви, чи ви молитеся за них? Коли ви бачилися зі своїми похресниками востаннє?

Дорогі в Христі, 19 січня ми освятимо воду, яка є дуже глибоким символом, глибоким знаком. Вода – джерело сили і життя. Вода – це речовина, яка проникає в усі усюди земної кулі. Без неї земля стала би безплідною пустелею, де все живе було би приречене на смерть. І ось вода є знаком того, що Господь пронизує наше з вами життя. Він входить на дно нашого серця, нашого життя для того, щоб його оновити. Беручи на себе гріхи, немочі, розпач і сподівання кожного з нас, Він оновлює наше життя і дає нам надію. Він сьогодні відкриває небо не для Себе, тому що Він зійшов із Неба, сьогодні Він відкриває Небо для кожного з нас, щоб ми сьогодні у Христі побачили надію, дорогу до сповнення усього того, до чого прагне наше серце. У Ньому ми маємо прощення наших гріхів.

«І дай їй благодать визволення, благословення Йорданове, сотвори її джерелом нетління, даром освячення, розрішенням гріхів, зціленням недуг, пагубою демонів, для супротивних сил неприступною, ангельської сили сповненою, щоб усі, що черпають і причащаються, мали її на освячення душ і тіл, на зцілення від терпінь, на освячення домів і на всякий особливий пожиток», – одна з молитов Йорданського освячення води, яку читає священик, підносячи прохання до Самого Господа й акумулюючи силу віри зібраних на молитві вірних. І кожному Господь через освячену воду подає поміч у потребі. Причащання освяченою водою упокорює людську душу, очищає її від присутності страху й упередженості, запевняє духовне й фізичне очищення від зла. Та найголовніше – сконцентровує людську увагу для духовних перемін, людина прагне досконалості.

До освяченої води треба ставитися з особливою пошаною. Зберігати святу воду треба в належному місці протягом року, намагатися нею причащатися в часи недуг і помазувати нею болючі місця, причащатися в стані неспокою, сум’яття і різних страхів.

Свято Богоявлення дає нам добру нагоду роздумувати над усім тим, що зробив для нас Ісус Христос Своєю появою над Йорданом, одночасно дає нам добру нагоду подумати над своїм життям і над усім тим, що діється у світі та в нашій Батьківщині. Сьогодні промовляє до нас Свята Церква словами Івана Хрестителя: «Християни, сокрушіть свої серця і принесіть плоди достойного покаяння». Нехай же Ісус Христос буде нашим дороговказом у всьому! Будьмо вдячними Йому за світло Його науки, через яку ми пізнали Правдивого Бога і дорогу, якою можемо дійти до Неба!


ієрей Юрій ЛОГАЗА,
настоятель громади УГКЦ м. Славутич