Цікаві подробиці про аварію на ЧАЕС

Цікаві факти про ЧАЕС, часи після аварії від робітників КГБ. Бувало, міліція вбивала худобу й нищила городи. КГБ повідомляв про значні перегини. Цим більше хотів показати пильність, ніж на щось вплинути. Фотограф Володимир Самохоцький зняв працівників Чорнобильської атомної електростанції за пультом управління першого реактора 14 серпня 1978 року. Такий блок керування був до кожного .....

 
 

Цікаві факти про ЧАЕС, часи після аварії від робітників КГБ.

Бувало, міліція вбивала худобу й нищила городи. КГБ повідомляв про значні перегини. Цим більше хотів показати пильність, ніж на щось вплинути.

Фотограф Володимир Самохоцький зняв працівників Чорнобильської атомної електростанції за пультом управління першого реактора 14 серпня 1978 року. Такий блок керування був до кожного реактора і мав кнопку аварійної зупинки. Нею скористалися 26 квітня 1986 року, о 1:23, щоб перервати експеримент на четвертому енергоблоці. Через недоліки в конструкції робота не зупинилась. Навпаки, реактор почав розганятися – і відбувся тепловий вибух. 

- 26 квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Ви впорядковували збірники документів КГБ щодо цієї трагедії. Що це за матеріали?

- Із середини 1990 років досліджую історію радянських органів державної безпеки. Не лише репресивну діяльність ВЧК–ГПУ–НКВД–КГБ, а й суспільно-політичне, культурне, релігійне життя, побут, дозвілля в Україні очима радянських спецслужб.

У Галузевому архіві Служби безпеки України вдалося попрацювати зі справою №231 "Організація контррозвідувальної роботи в Управлінні будівництва ЧАЕС та субпідрядних будівельно-монтажних організаціях". Її завів Чорнобильський районний відділ КГБ у жовтні 1972-го, під час активного спорудження станції. Має 17 томів із документами до 1990 року. В ній є матеріали щодо оперативної обстановки, надзвичайних ситуацій та аварій на ЧАЕС.

Також до збірки увійшли нормативно-правові та розпорядчі документи КГБ, листування між силовим відомством і партійними органами про ситуацію в атомній промисловості УРСР, архівні документи з фонду шостого управління КГБ УРСР – займалося контррозвідувальним забезпеченням економіки. Агентурний апарат на станції на літо 1976 року налічував 17 людей і 58 так званих довірених осіб. У виданні зібрані донесення, матеріали зовнішнього спостереження, перлюстрації (таємне розпечатування й перегляд приватних листів. – Країна) кореспонденції, інформаційні довідки, звіти та повідомлення різних підрозділів КГБ.

Основний пласт документів доступний для дослідників. Не розголошуються тільки матеріали, пов'язані зі специфікою безпеки ядерних об'єктів і роботою з ядерними матеріалами.

- Чи простежуються в цих документах помилки, що призвели до вибуху реактора?

- У рапортах контррозвідники повідомляли про низьку якість будівельно-монтажних робіт на стратегічному об'єкті. Не було належного контролю та нагляду за дотриманням виробничої безпеки з боку управління будівництва АЕС тресту "Кременчукгесбуд". Фіксували незадовільне добирання, навчання та розстановку персоналу атомної електростанції. Будівельники мали багато травм, особливо напередодні введення в експлуатацію першого енергоблоку. Лише в першому півріччі 1977-го постраждали 120 людей.

Кагебісти протидіяли крадіжкам на станції. Влітку 1978 року шукали винних у розукомплектуванні блока електронно-­обчислювальної машини вартістю 120 тисяч карбованців. У березні 1981-го керівництво Чорнобильської АЕС розводило рибу в забрудненому радіонуклідами ставку-охолоджувачі. Збували її людям через Іванківський рибокомбінат.

Серйозні наслідки мала аварія на ЧАЕС восени 1982 року. Під час пробного пуску реактора 1-го енергоблоку стався розрив технологічного каналу. Відбулося радіаційне забруднення в радіусі 5 кілометрів від станції. Але це не змусило адміністрацію припинити гонитву за високими показниками.

Чорнобильський райвідділ КГБ регулярно інформував вищі інстанції про факти самовільного відхилення від проєкту, прояви штурмівщини та безгосподарності.

У 1983–1985 роках відбулося дев'ять аварій і 68 відмов основного обладнання атомної електростанції. Порушення техніки безпеки під час проєктних випробувань 26 квітня 1986-го призвело до вибуху четвертого реактора.

Олег БАЖАН, 52 роки, історик. Народився 6 жовтня 1968-го в Пирятині на Полтавщині. Батьки – службовці. Закінчив історичний факультет Полтавського державного педагогічного інституту. Після армії працював асистентом кафедри історії України. 1996 року захистив кандидатську дисертацію ”Опозиційний рух в Україні (друга половина 1950-х – 1980 роки)”. Заступник головного редактора журналу ”Крає­знавство”. Працює у відділі історії державного терору радянської доби Інституту історії України. Входить до президії Національної спілки краєзнавців України. Заслужений працівник культури. Досліджує історію радянських спецслужб, суспільно-політичне життя в 1940–1980 роках, командно-адміністративну систему в СРСР. Автор понад 500 праць. Серед них ”Український національний рух. Основні тенденції й етапи розвитку”, ”Випробування вірою. Боротьба за реалізацію прав і свобод віруючих в Україні в 1950–1980 рр.”, ”Петро Шелест: ”Вірю в розквіт моєї рідної України”. З істориками Андрієм Когутом, Володимиром Бірчаком і Геннадієм Боряком упорядкував та видав збірники документів ”Чорнобильське досьє КҐБ”: ”Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період” 2019-го та ”Від будівництва до аварії” 2020 року. Любить подорожувати Україною. Одружений, має сина

Олег БАЖАН, 52 роки, історик. Народився 6 жовтня 1968-го в Пирятині на Полтавщині. Батьки – службовці. Закінчив історичний факультет Полтавського державного педагогічного інституту. Після армії працював асистентом кафедри історії України. 1996 року захистив кандидатську дисертацію ”Опозиційний рух в Україні (друга половина 1950-х – 1980 роки)”. Заступник головного редактора журналу ”Крає­знавство”. Працює у відділі історії державного терору радянської доби Інституту історії України. Входить до президії Національної спілки краєзнавців України. Заслужений працівник культури. Досліджує історію радянських спецслужб, суспільно-політичне життя в 1940–1980 роках, командно-адміністративну систему в СРСР. Автор понад 500 праць. Серед них ”Український національний рух. Основні тенденції й етапи розвитку”, ”Випробування вірою. Боротьба за реалізацію прав і свобод віруючих в Україні в 1950–1980 рр.”, ”Петро Шелест: ”Вірю в розквіт моєї рідної України”. З істориками Андрієм Когутом, Володимиром Бірчаком і Геннадієм Боряком упорядкував та видав збірники документів ”Чорнобильське досьє КҐБ”: ”Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період” 2019-го та ”Від будівництва до аварії” 2020 року. Любить подорожувати Україною. Одружений, має сина

- Які розглядали версії про причини аварії?

- Говорили про помилки персоналу й порушення технологічного регламенту, неякісні проєктування і монтаж обладнання, технічні причини, що не були передбачені проєктом і конструкцією реактора РБМК-1000.

Розглядали й диверсію. Та опитування персоналу АЕС, вивчення технічної документації, дослідження магнітофонних записів переговорів працівників станції і розшифрування показників енергоблоку дали слідчим підстави на початку травня 1986 року відмовитися від цієї версії. У донесенні в Москву визнали, що аварія сталася під час планового випробування ядерного реактора.

- Яку роль відігравав КГБ у ліквідації наслідків?

- Під час пожежі на енергоблок прибув оперативний склад Прип'ятського міського відділу КГБ. Опитували персонал станції, працівників нічної зміни й охоронців ЧАЕС. Щоб завадити витоку інформації про аварію, заблокували телефонні дзвінки.

Наступного дня брали участь в евакуації жителів Прип'яті. Працювали над тим, щоб не допустити паніки. Двічі на день доповідали, скільки виявили базік і провели профілактичних бесід.

Інформували про організацію ліквідації наслідків аварії, незадовільний стан санітарних обмивальних пунктів, умови проживання евакуйованих осіб і ліквідаторів. Аналізували, скільки надійшло на полиці магазинів забруднених радіоактивними речовинами молока, м'яса, масла. Доповідали про погане забезпечення військово­службовців індивідуальними засобами захисту.

- Два дні у світі не знали про Чорнобиль. Як приховували інформацію?

- Шведи зафіксували радіацію і разом з іншими країнами почали тиснути на Москву. Перше коротке офіційне повідомлення про аварію на ЧАЕС з'явилося на радянському телебаченні ввечері 28 квітня.

На початку травня КГБ визначив інформацію, яку засекретили, – причини аварії, характер руйнувань, кількість і склад речовин, які потрапили в повітря, рівень радіоактивного забруднення на ЧАЕС і в 30-кілометровій зоні, статистику захворюваності на променеву хворобу.

Кагебісти намагалися завадити представникам зарубіжної преси збирати інформацію про аварію. Вулиці заповнили агентами в цивільному. Під цілодобовим контролем спецслужб перебувала знімальна група американського телеканалу СВS, яка наприкінці травня працювала в Києві.

Спецслужби поширювали замовні статті в авторитетних закордонних виданнях, вели роз'яснювальну роботу зі студентами-іноземцями в українських вузах.

На цю тему: Жизнь в зоне отчуждения. 30 лет после чернобыльской аварии

- Кажуть, коли КГБ доповідав керівнику уряду УРСР Володимирові Щербицькому про показники радіації, той постійно відписував "Что это означает?" Погано орієнтувалася у цьому більшість верхівки. Чому у країні, де постійно йшлося про ядерну загрозу від Заходу, не розбиралися в темі?

- Така була природа того суспільства. Радянський Союз весь час готувався до ядерної війни, хвалився ресурсами цивільної оборони. А виявилося, це мильна бульбашка, складова інформаційної війни.

Не вистачало протигазів, не мали техніки для моніторингу ситуації та подолання наслідків. Навіть дозиметри підводили. Чорнобильська катастрофа оголила проблеми командно-адміністративної системи.

- Які були настрої населення?

- Приховування урядовими структурами масштабів і повідомлення зарубіжних радіостанцій породжували чутки та тривогу серед киян. Біля кас на всіх вокзалах і в аеропортах утворилися величезні черги. Найбільше паніка в Києві стала проявлятися 4–5 травня.

Автор: gettyimages.com

Усю техніку, яку застосовували для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, зібрали на околицях села Розсоха Іванківського району Київської області, що в зоні відчуження. Жителів евакуювали в село Колонщина Макарівського району на Київщині. Частину техніки закопали. Загальна її вартість – понад 112 мільйонів доларів за теперішнім курсом валют

Усю техніку, яку застосовували для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, зібрали на околицях села Розсоха Іванківського району Київської області, що в зоні відчуження. Жителів евакуювали в село Колонщина Макарівського району на Київщині. Частину техніки закопали. Загальна її вартість – понад 112 мільйонів доларів за теперішнім курсом валют

- Із 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС евакуювали людей. Та не всі корилися, поверталися згодом. Що робили із самоселами?

- Переважно люди поверталися, бо були незадоволені наданим житлом. Зазвичай селили по дві-три родини. Деякі мали проблеми з працевлаштуванням за фахом. Наприклад, колгоспники-тваринники не хотіли йти в поле. Дехто був переконаний, що загрози здоров'ю немає. Інші тужили за рідними місцями. Найбільші припливи самоселів були в період весняно-польових робіт.

Бувало, міліція вбивала худобу й нищила городи. КГБ повідомляв про значні перегини. Цим більше хотів показати пильність, ніж на щось вплинути.

На вересень 1987-го до домівок повернулися 500 людей. Органи державної безпеки визнали малоефективними заходи з обмеження в'їзду в зону тих, хто цього хоче.

- Погоджуєтеся з думкою, що аварія спричинила розпад СРСР?

- Спроби компартійного керівництва приховати факт вибуху на атомній електростанції та його наслідки спонукали багатьох жителів України переосмислити усталені норми радянської системи. Почав зароджуватися громадський контроль за владою. 26 квітня 1988-го в Києві, на площі Жовтневої революції (тепер майдан Незалежності. – Країна), відбулася перша несанкціонована демонстрація в УРСР. Мала екологічні гасла.

Збитки від катастрофи в 1986–1989 роках сягнули 12,6 мільярда доларів, що суттєво позначилося на економіці СРСР і наблизило крах.

На цю тему: 27-ой годовщине трагедии на Чернобыльской АЭС посвящается

2 роки пропрацював четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції на повну потужність. Був найновіший і найсучасніший реактор. Називався РБМК-1000. Виготовлений у Радянському Союзі за проєктом конструктора Миколи Доллєжаля і Курчатовського інституту в Москві. Мав електричну потужність 1000 МВт. У той час американський реактор TMI-2 на АЕС в Три-Майл-Айленді давав 907 МВт.

11 тонн ядерного палива потрапило в атмосферу з 26 квітня до 6 травня 1986-го після аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Радіоактивний вихор пронісся над Україною, Білоруссю, Литвою, Латвією, Польщею, Швецією, Норвегією, Данією. Речовини з Чорнобиля виявили у хмарах, повітряних масах або опадах над Німеччиною, Австрією, Болгарією, Угорщиною, Італією, Румунією, Англією, Туреччиною, Грецією, Фінляндією, Югославією, Нідерландами та Бельгією

"Прелюдія кінецьсвіття. Так зараз сприймається Чорнобиль. На Хрещатику парад, бадьорі виклики гасел, усі вдають, ніби нічого й не сталося. А команди людей у скафандрах, схожих на марсіан, заносять і заносять до лікарень потерпілих", –

Олесь Гончар (1918–1995), письменник, описував становище після аварії на Чорнобильській атомній електростанції в "Щоденнику»...



Михайло Танасійчук, опубліковано у виданні КРАЇНА

Фото: gettyimages.com