Три тижні поспіль у Славутичі, як і по всій Україні тривав локдаун. Коли заклади харчування були зачинені, а єдиний спосіб як можна було поїсти ресторанські їжу - замовити доставку на особисту адресу. Не кінотеатри, ні театри не працювали. А різноманітні культурні або спортивні...
Три тижні поспіль у Славутичі, як і по всій Україні тривав локдаун. Коли заклади харчування були зачинені, а єдиний спосіб
як можна було поїсти ресторанські їжу - замовити доставку на особисту адресу. Не кінотеатри, ні театри
не працювали. А різноманітні культурні або спортивні заходи проводити було заборонено.
В таких обмеженнях українці прожили три тижні. Та коли локдаун закінчився та почали діяти загальні карантині
правила, стало легше. У людей з'явилося більше можливостей: можна сходити та посидіти у приміщенні закладу
харчування, поїхати в кіно або запросити когось на виставу в театр, почали працювати торгівельні
центри. Після таких жорстоких обмежень хочеться просто "вийти в люди". Єдине, що заважо, так це
погодні умови. То все ростає та калюжі скрізь, то замітає снігом.
Як тільки вийдеш на вулиці, то відразу видно - ось життя почалося. Діти вийшли на вулицю пограти у "сніжки",
дорослі стоять поруч та пильнують за малечею, навіть машин в місті стало побільше. Нарешті люди почали
подорожувати. Судячи з того, як багато людей у торгівельних центрах, більшість чекали на той день, коли локдаун
закінчиться. Підлітки сидять кав'ярнах (ну нарешті їх відкрили і не потрібно більше замовляти їжу).
Магазини з одягом повідчиняли, а разом з цим, люди наче скажені, бігають по тим магазинам, то в один, то в
другий. Не потрібно більше обирати необхідне у мережі інтернет. Багатенько людей зібралося біля канцелярських
магазинів. Адже після локдаун починається навчання та потрібно закупитися шкільними приладдями.
Британ Дар'я
