Завантаження ...

Історія одного експонату. Медаль «За бойові заслуги»

Два роки тому до рук працівників Краєзнавчого музею м. Славутича і Чорнобильської АЕС потрапила пробита кулею медаль «За бойові заслуги», яка була знайдена на березі Дніпра. Медаль була дуже ушкодженою, але номер на медалі проглядався напрочуд чітко, даний експонат нас дуже зацікавив, а особливо – історія її, пов’язана з ушкодженням медалі, та доля власника цієї нагороди.

 
Два роки тому до рук працівників Краєзнавчого музею м. Славутича і Чорнобильської АЕС потрапила пробита кулею медаль «За бойові заслуги», яка була знайдена на березі Дніпра. Медаль була дуже ушкодженою, але номер на медалі проглядався напрочуд чітко, даний експонат нас дуже зацікавив, а особливо – історія її, пов’язана з ушкодженням медалі, та доля власника цієї нагороди.

Відомі непоодинокі факти, коли під час минулої війни нагороди неодноразово рятували від неминучої загибелі своїх власників. Можливо, це саме той випадок? Отже, ми розпочали пошук. Але ми навіть і здогадатися не могли, що він виявиться таким тривалим, звивистим та майже детективним!

Для початку ми зробили офіційний запит у Центральний архів Міністерства оборони РФ (м. Подольськ Московської області). Незабаром отримали відповідь: «…медаль №647611 принадлежит жителю села Мысы Репкинского района Черниговской области Богуш Николаю Ивановичу».

Нам здалося, що справедливо буде повернути нагороду власнику. Під час бесіди із жителями села Миси з’ясувалося, що людей із таким прізвищем – навіть ім’я та по батькові збігаються! – в селі є декілька, і всі вони воювали, та, на жаль, їх усіх вже нема серед живих. Хто зна, можливо, медаль не врятувала власника від смерті?.. Наступною ниточкою надії стали довідки шпиталів. Повідомлення з Архіву військово-медичних документів міста Санкт-Петербург виявилися невтішними та… збентежуючими.

Чому? Та тому, що поранення бійця Богуша Миколи Івановича в грудну клітину отримано набагато раніше, в січні 42-го, а медаль ця видана в лютому 44-го! Отже, явно мова йде принаймні про двох різних людей, єдине, що їх об’єднує – це однакові ім’я, по батькові, прізвище, наше розслідування заплуталось і зайшло в тупик. Залишалось знайти родичів – можливо, вони хоч щось знають… Наше припущення виявилось правильним: так і сталось – їх пошук привів у Любеч, Чернігів та Київ. Виявилось, що в Києві, наприклад, мешкає син одного з Микол Івановичей Богушів – Михайло. Ми зустрілися з ним, і він розповів, що, дійсно, його батько на фронті був важко пораненим у стегно: під час виконання батьком бойового завдання ворожа куля влучила в кишеню солдатських штанів, пробила портмоне, посвідчення і саму нагороду. Отже, медаль узяла на себе більшу частину сили удару кулі й завдяки цьому пом’якшила травму стегнової кістки. Пошуки героя завершились успіхом – захистник Вітчизни повернувся із забуття в народну пам’ять!

Працівники музею вдячні Богушу Михайлу Миколайовичу за передачу на постійне зберігання до Краєзнавчого музею посвідчення, наскрізно пробитого кулею. А також, користуючись нагодою, дякуємо всім небайдужим людям, які передають до нашого музею різноманітні експонати – цим самим ви зберігаєте історію! Пройде невблаганний час – люди підуть у кращий із світів, світлини пожовкнуть, речі від неправильного зберігання у непристосованих приміщеннях і несприятливих умовах зіпсуються, а деякі й загинуть, а в музеї усе збережеться якнайкраще – і ваші діти, онуки й правнуки зможуть побачити цих свідків історії, доторкнутися душею до них, послухати, про що вони розповідають, відчути, хто і як користувався ними при своєму житті!

Люди, не будьте байдужими до Її Величності Історії!



Вікторія ПАВЛЕНКО,
молодший науковий співробітник
Краєзнавчого музею м. Славутича і Чорнобильської АЕС


 

мрия