Народне свято Масниця, яке триває тиждень і починається цього року 20 лютого, має масу цікавих традицій. Одна з них полягає в тому, що кожен день називається окремою назвою і святкується не так, як решта днів.
Перший день Масниці так і називається – Зустріч.
Починати святкування прийнято було з гучної забави. Тому народ облаштовував крижані гірки для катання на санчатах. Вважалось, чим довшою буде гірка, чим тривалішим буде спуск і чим більше сміху звучатиме довкола цього атракціону, тим більш урожайним буде рік.
У понеділок українці починали готувати головну страву Масниці – вареники з сиром і маслом або налисники. Традиція випікати млинці, більш характерна для Росії, на українських землях з’явилась уже в радянські часи.
Тим часом, на наших теренах перший вареник прийнято було віддавати біднякам. Жест мав на меті пом’янути всіх покійних родичів. Також варениками та налисниками з першої партії щедро частували гостей. В українському трактуванні Масниця мала на меті примирити усю громаду перед початком Великого посту – періоду очищення душі до Великодня.
Іншою назвою Масниці в Україні був Колодій. За тиждень головний персонаж свята, який називався "колодка", мав народитись, пройти повний життєвий цикл, померти і відродитись. Це символізує собою безперервність річного циклу і вказує на дохристиянське походження свята. Тож у понеділок святкували народження колодки. Обирали поліно, яке виконувало роль символу свята, і вносили його до шинку, де відбувались святкування.
Ще одна назва української Масниці – Бабський тиждень. Головними на цей час у громаді ставали жінки. Вони ж карали парубків, які не поспішали одружуватись і продовжувати свій рід. За це нежонатим хлопцям прив’язували до ноги колодку. Відкупитись від символічного покарання вони могли, наливши дівчатам випивку або давши грошей. Традиційно цей тиждень був сезоном заручень. Весілля в такому разі справляли після Великодня.
Господарські справи на початку Масниці дозволені. Свято лише вступає у свої права, тому заборони на працю ще нема.
